„Дні 16 і 17 серпня цього року стали історичними. Це перший раз за цілу історію українського народу в Америці в згаданих днях відбувся в Шікаґо конґрес (чи конвенція) делєґатів американсько-української молоді з усіх частин Злучених Держав і Канади, на якому повзято перші кроки до створення постійної весь край обіймаючої ліґи нашої американсько-української молоді”.

З цього, що тут сказане, не виходить, що до цього часу не було ніяких молодечих орґанізацій. Ні. Вони були по всіх більших українських осередках. Не було тільки центральної молодечої орґанізації. Про потребу такої централі говорили нераз піоніри цеї ідеї на конґресах Обєднання Українських Орґанізацій в Америці, на які прибувала молодь з різних сторін, та де були виголошувані довгими роками реферати про молодь і збоку молоді. Доперва Світова Вистава в Шікаґо з проголошеним нею „Українським Тижнем” дала особливо добру нагоду зібрати в один час більше число молоді з найдальших закутин американсько-канадійської землі й можливість почути від неї голос про цю справу.

Ось так і прийшло до Першого Конґресу Української Молоді в Злучених Державах, в Шікаґо Колізеюм, в днях 16 і 17 серпня 1933 р. Протокол нарад (по українськи) поміщений в числах Свободи з 14. і 15. вересня 1933; по анґлійськи в Юкрейніен Віклі з 28. серпня 1943. Конґрес повитала Анастазія Олеськів, представниця Ініціятивного Комітету для скликання першого конґресу американсько-української молодi, який повстав в Шікаґо 28. квітня 1933 і складався з представників різних українських молодечих клюбів м. Шікаґо. Президія Конґресу була така: д-р П. Канчір голова, Марія Козира і Федір Луців, секретарі. Перший день складався з численних привітів представників різних центральних українських орґанізацій і преси, як теж молоді з стейтів і Канади. Ряд рефератів започаткував д-р Л. Мишуга, говорячи на тему „Ідеали Українсько-Американської Молоді”, Іван Королишин говорив про труднощі з наукою української мови, Стефанія Перестюк про Український Жіночий Пласт, Марія Лехицька про „Українську Молодь Західньої України”. Потім виголосив С. Шумейко реферат про „Способи орґанізування української молоді”, а Андрій Павлик подав приклади з орґанізування української молоді в Канаді. Д-р О. Дирбавка, один з ініціяторів Конґресу, та Анастазія Олеськів запропонували вибір 7 секцій (культурно-освітна, спортова, українського мистецтва, студентського фонду і т. д.) для підготовки плянів, що входилиб в програму орґанізації молоді. Від імени орґанізаційної секції предложив С. Шумейко плян Ліґи Української Молоді Північної Америки (Ukrainian Youth’s League of North America), як такої орґанізації молоді, що булаб безпартійна, та що тісно працювалаб разом з тою молодю, що вже є в різних орґанізаціях, і з таким приреченням:

„Ми, українські молодечі орґанізації, зєднуємо себе в Ліґу Української Молоді Північної Америки, щоб осягнути краще зрозуміння ідеалів і проблєм українського народу”.

Ухвали інших секцій рішено вложити в статут нової орґанізації, яку отсе заложено, а якої першу управу вибрано в такому складі: Степан Шумейко, голова, Галя Гаврилюк (з Канади), заст. голови, Анна Балко, секретарка, Степан Данилишин, касієр.

В ухваленій відозві накликувано молодь себе орґанізувати, а то на те, „щоб себе краще пізнати і зрозуміти”, а теж, щоб пізнати і зрозуміти „ідеали і проблєми українського народу”.

Біля сто делєґатів з молоді прибуло на Другий Конґрес Української Молоді в Америці, що відбувся в днях 1 і 2 вересня 1943 р. в Інтернешенел Інститут в Ню Йорку. Проводив Володимир Семенина, секретарювали: Анна М. Бенцаль і Теодор Луців. По звітах і привітах виголошено такі реферати: В. Семенина про відношення української молоді в Америці до української літератури, Т. Луців про ролю українського студентства в Америці, Марія Ґамбаль: Українці чи американці?, Анастазія Олеськів про вплив української молоді на українську справу, Володимир Буката про практичну розвязку молодю її проблєм, Михайло Пізняк про вагу характеру в поступі української молоді, Степан Ярема про внутрішнє орґанізаційне життя молоді, Олександер Яремко про спорт як середник в пропаґанді українських ідеалів, Микола Гаврилко про відношення нашої молоді до старого краю.

До нового уряду ввійшли: Степан Шумейко, голова, Анастазія Олеськів, заст. голови, Володимир Буката, секретар, Степан Данилишин, скарбник. Для ґазетної пропаґанди в справі Ліґи вибрано такий комітет: В. Семенина, В. Буката, Марґарета Семенків, Єлисавета Дичко, Стефанія Кудрик, С. Ярема.

Знагоди цього конґресу Союз Українок Америки влаштував в Інтернаціональнім Інституті виставку українського народнього мистецтва. Конґрес був получений ще з обідом, прогульками і товариською забавою.

„Юкрейніен Віклі” з 7. вересня 1934 р., згадуючи за цей Конґрес, пише, що треба з приємністю підкреслити, що молоді „члени Українського Народного Союзу відгравали таку визначну ролю на Другім Конґресі Молоді”, бо це ознака, що „вони продовжують традицію і ту спадщину, що їм передає У. Н. Союз”. І те є потішаючим, пишеться далі, що „молодь прибула з різних сторін краю з власної ініціятиви і на власний кошт”, щоб „більше роздмухати полумя українського життя в Америці”, в часі, коли дехто з песимістів похитує головою, добачуючи скорий кінець тому життю...

Третий Конґрес відбувся в готелі Статлєр, в місті Дітройті, в днях 31 серпня і 1 вересня 1935, при участи біля сто делєґатів. Предсідником був Іван Панчук, а секретарами Катерина Зубинська та Іван Іванчук. Доклади виголосили: Марійка Боднар „Проблєми молоді”, Іван Панчук „Наша молодь на свому шляху”, Анастазія Олеськів „Вплив українських політичних партій на нашу молодь”, Степан Данилишин „Роля нашої молоді в американськім політичнім життю”, Осип Д. Стеткевич „Майбутнє української мови в Америці”, Богдан Катамай „Будьмо з собою отверті!”, Олександер Яремко „Спорт і наша молодь”, В. Н. Наконечний „Значіння Молодечих Спортових Днів”.

По дискусії стверджено в резолюціях, що треба допомагати молоді краще пізнати минуле українського народу, його мову, культуру і традицію, як теж ухвалено створити комісію, що випрацювалаб проєкт, як передавати правильно українські імена по анґлійськи. Окрему увагу присвячено спортовій ацкії.

До нового уряду ввійшли: Степан Шумейко, голова, Анастазія Олеськів і Степан Ярема, заст. голови, Марґарета Семенків і Стефанія Монастирська, секретарки, Степан Данилишин, скарбник.

„Юкрейніен Віклі” з 6. вересня 1935 р., розглядаючи, що треба вважати найбільшим успіхом конґресу, відповідає, що те, що „молодь зачинає ходити справді власними ногами”, пізнавши свої власні сили, і талани. Та це, кажеться далі, не треба розуміти так, що молодь злегковажила собі осяги старої ґенерації, коли висказувала свої критичні завваги. 

Найбільше представників молоді було на Четвертім Конґресі, що відбувся в 1936 році в готелі Силванія, в Філядельфії, на Лейбор Дей. Було зареєстрованих 360 делєґатів. Конґрес був получений з „Українсько-Американською Олімпіядою”, в якій взяло участь 150 українських змагунів в програмі, а було ще 70 інших, що були учасниками інших змагань. Часописи подали, що цій Олімпіяді приглядалось 5,000 людей. Преса була заповнена звідомленнями і фотоґрафіями. Звідомлення розсилала Асошіейтед Прес по цілій Америці. На Ситі Гол виднів великий напис „Витай Молоде з Української Ліґи”. Нарадами конґресу проводив Іван Романишин, секретарювали: Милдред Зень і Евгенія Калакура.

На конґресі порушив Степан Шумейко таку проблєму: Чи давати себе якнайскорше засимілювати? Дискусія, як подає Свобода з 9. вересня 1936 р., виказала, що молодь є за злуку двох понять: американського й українського, за приспособления української культури до американського окружения, за задержання українських традицій, за звязок з українським народом в Европі й по світі, а теж за переклади найкращих українських творів на анґлійську мову. Знов з реферату Осипа Д. Стеткевича виходило, що треба усунути реліґійні чи політичні перешкоди, що молодь розбивають, а звернути її увагу головно в напрямі культурної праці на українськім полі, а в першу чергу на основне вивчення української мови. Розуміння ваги цеї проблєми заманіфестовано відразу тим, що ведено наради в двох мовах: анґлійській та українській. Широку дискусію викликала теж справа мішаних подруж (реферував Іван Косбин). Головна струя плила в тому напрямі, щоб і тут було заховане українство. Політична сила теж нам потрібна, реферував Степан Ярема, а вона опирається на тих, що голосують. Тому молодь мусить і на це звертати увагу в нашому життю. Те, що комунізм зачинав прибирати компромісову форму (реферував Іван Панчук) і так вдиратись в душу молоді, є небезпекою, а зарадою тому є ті демократичні принципи, на яких побудована Америка. Подано поради, як і чим заповнити програми діяльности молодечих клюбів, (реферувала Марійка Боднар), та як фінансувати ту діяльність (С. Данилишин). Стверджено великий поступ у спорті (реф. В. Наконечний). Розуміння українського націоналізму, справа не легка (реферував Михайло Пізнак), тому вимагає серіозного пізнання культурної, національної й реліґійної традиції українського народу. Про свої вражіння з подорожі по Україні, під Совєтами і Польщею, розповідала Марія Нагірна. Про її реферат пише Свобода таке: „З найбільшим захопленням ловила молодь кожне слово, бо це розповідала молода, тут роджена дівчина, подаючи свої завваги про Україну й її нарід, та його геройські змагання, як і ті перешкоди, які їй роблено на тих землях за її українство”.

Вкінці молодь дала признання уступаючому урядови, а зокрема голові, Степанові Шумейкови, за вмілий провід і працю, а до нового уряду вибрала таких: Іван Панчук, голова, Стефанія Монастирська і Володимир Самотіс, заст. голови, Милдред Зень і Евгенія Калакура, секретарки, Володимир Дудчак, скарбник.

Юкрейніен Віклі з 12. вересня 1936, пише в статті про цей конґрес, як багато може українська молодь в Америці доконати, як є до цього охота, як є посвята, та як легко тоді кооперувати з старшим поколінням.

В днях від 4—6 вересня 1937 року відбувся в місті Клівленді Пятий Конґрес Молоді, який привитав посадник міста, Гаролд Г. Буртон. Конґрес цей замітний дуже оживленою дискусією на тему ідеольоґій. Проводив нарадами Степан Шумейко, а секретарювали Цецилія Хавлюк і Марія Кос. Багато уваги присвятив конґрес українським виданням для молоді, видаваним анґлійською мовою. На ту тему виголосили реферати: Степан Шумейко і Марія Ґамбаль. Іван Романишин реферував справу видавання окремого молодечого журналу заходами Ліґи. Марія Сарабун, обговорюючи працю по молодечих клюбах, закидала молоді, що проявляє замалу активність. Їй у відповіди подавали деякі цікаві звіти про діяльність по деяких клюбах. Марія Боднар подала приклади з діяльности пропаґандного відділу, а саме, скільки інформацій дісталось до американської преси заходами цього відділу Ліґи. Іван Королишин порушив справу рекордовання української пісні при помочі проф. Ол. Кошиця. Іван Мукла говорив про спорт як обєднуючий чинник.

Атракцією конґресу були пописи Українського Молодечого Хору з Ню Йорку і Ню Джерзі, що виступив під проводом Степана Марусевича, та Дітройтського Молодечого Хору, під проводом Ольги Блажовської. Обидва хори були чисельні та виступили в українських народніх строях із добірною програмою. Підчас їх співу передавано через радіо змістовні інформації про український нарід. Хори виступали теж на Клівлендській Виставі („Ґрейт Лейкс Експозишен”), де їх співу слухали тисячі людей. Тому, що це був попис хорів, то першенство признано нюйорському хорови, згідно з ореченням судді Ґ. Р. Монтґомері, голови музичного департаменту при Клівлендській Виховній Раді. На цій Виставі виступали ще теж і українські танцюристи з Клівленду, під проводом Степана Германа. Найбільше зацікавлення збоку чужинецької публики викликала вистава української ноші, яку влаштовано заходами д-ра і пані Вахно з Торонта (Канада). На сцену виходили дві модельки: одна в українськім сільськім строю, а друга в модерному строю, взорованім на сільському, а приміненім до щоденного чи балевого вжитку. Все це відбувалось на великій сцені, вечером, при чудовім освітленню та при акомпаніяменті української музики і поясненнях пані Вахно.

Наради Конґресу закінчились вибором нового уряду, до котрого ввійшли: Іван Романишин, голова, Марія Сарабун і Степан Добридень, заст. голови, Іван Косбин і Милдред Зин, секретарі, Петро Захарчук, касієр, Іван Іванчук, фін. секретар. Описуючи наради Конґресу, Свобода з 9. вересня 1937 р. ствердила, що „понад чотириста української молоді”, що прибула на конґрес, виявили, „що ми вже маємо в Америці поважні ряди свідомих і активних молодих сил”.

Шестий Конґрес Ліґи Української Молоді Північної Америки відбувся в днях 3—5 вересня 1938 року в готелі Піт в Пітсбурґу. Розпочато його відчитанням привіту від пані Елеонор Рузвелт, дружини президента держави, та привітом відпоручника міської управи. Головою конґресу був Степан Ярема, а Степан Курлак заступником. Секретарками: Параскевія Зорена і Параскевія Сокіл. Було 100 делєґатів і 268 з молоді, що зареєструвались як гості.

Були виголошені такі реферати: Іван Романишин про діяльність і статутові недомагання Ліґи, д-р Антін Вахна „Західно-канадійська молодь і Ліґа”, Марія Сарабун „Американсько-українське майбутнє”, Анна Задорожна „Журнал Ліґи і його проблєми”. Іван Косбин „Наша участь у Світовій Виставі в Ню Йорку”. Широку дискусію викликав реферат Степана Шумейка: „Як ми глядимо на націоналізм і реліґію?”. Порушувано в нім відношення до націоналізму, а теж до фашизму і комунізму. Розбирано ті всі „їзми” збоку демократичного світогляду.

Ухвалено, що орґан Ліґи має мати виразний демократичний напрям.

До програми конґресу належали теж пописи трьох молодечих хорів: Український Молодечий Хор з Ню Йорку і Ню Джерзі, під проводом С. Марусевича, Український Молодечий Хор „Бандура” з Вилкс Бері, під проводом Степана Лупинецького, та Пітсбурський Молодечий Конвенційний Хор, під проводом Теодора Котули. Фестивал відбувся в Пен готелі. Суддями були: Нелі Гевенер Форд, начальниця музичного департаменту стейтового учительського каледжу в Кліріон, Па., о. Григорій Павловський і Герберт Коблі, редактор пітсбурської ґазети. Нюйорський хор дістав першу нагороду. Виступала ще мандолінова орхестра з Дітройту, як теж українські танцюристи під проводом Н. Арсенича. Проводив святом Володимир Желехівський. Хори виступали і на радіо. До нового уряду ввійшли: Іван Романишин, предсідник, Іван Білий і Марія Сарабун, заст. предсідника, Степан Курлак, Параскевія Зорена та Доля Малєвич, секретарі, а Петро Захарчук, касієр.

„Юкрейніен Віклі”, з 10. вересня 1938, обговорюючи конґрес, дає признання пітсбурській молоді, що завдала собі стільки труду, щоб підготовити конґрес у найменших детайлях. Далі пише, що це підносить на дусі, коли бачиться у рядах молоді таких, що вміють постояти за принципи.

Семий Конґрес Ліґи відбувся в днях 2—4 вересня 1939 р. в готелі Доґлес в Нюарк, Ню Джерзі. „Юкрейн Віклі” пише про нього, коли мати на увазі дискусії, як „незвичайно живий і конструктивний”. Делєґатів було 166, а молодих гостей біля 200 з стейтів і Канади.

Коло 500 людей були на Музичнім Фестивалю в Есекс Гавз, влаштованім в честь композитора Михайла Гайворонського. В забаві в Українськім Центрі взяло участь до 700 осіб. Музичним Фестивалем проводив Степан Марусевич, а взяли в ньому участь три хори Молодечий Хор з Філядельфії, та Український Молодечий Хор з Ню Йорку і Ню Джерзі, обидва під проводом С. Марусевича, та Пітсбурзький Хор під проводом Мирослава Желехівського. Була велика програма з деклямаціями і сольоспівами, як і українськими народніми танками, під проводом Евгена Петрика. Хор співав теж і на радіо. Проводив Конґресом Михайло Пізнак, Евелин Калакура і Марія Марків секретарювали. Найбільше дискутували над ідеольоґією журналу Ліґи „Тренд” (Тризуб), якого редакторкою була Анна Задорожна. Закидали їй партійність, якою „вводить дисгармінію між американсько-українську молодь”. Дискусія ця є в кількох числах „Юкрейніен Віклі” з 7. жовтня 1939 і дальших.

Далі широко дискутовано над тим, яке має бути відношення молоді до старого краю, зокрема до визвольних змагань українського народу, яким рішено помагати. Обговорено різні американські справи. Між іншим рішено вислати двох „обсерваторів” на наради „Америкен Ют Конґрес”. Подякувано М. Пізнакови за його заходи в справі української програми на Світовій Виставі в Ню Йорку, а Степанові Яремі, що порушив ту справу в нюйорській лєґіслятурі, знов Теодозії Борецькій за її артикул в „Камонвил” з 25. липня 1933. Степан Марусевич порушив ще потребу виступати з молодечими хорами перед американською публикою. Спортову справу, що викликала живу дискусію, реферував Іван С. Білий.

До нового уряду ввійшли: Михайло Пізнак, голова, Володимир Буката і Ольга Шабатура, заст. голови, Петро Захарчук, скарбник, Іван Косбин і Гелен Слободян і Евелин Калакура, секретарі.

Восьмий Конґрес Ліґи Української Молоді Північної Америки відбувся в Ню Йорку, в готелі Пенсилвенія, в днях 31. серпня та 1. і 2. вересня 1940 року. Він був получений з великою програмою, з якою виступила молодь на Світовій Виставі, що є описане на іншім місці цеї книжки, в статті „Українська участь у двох світових виставах”. Нарадами конґресу Ліґи проводив Степан Ярема, секретарювали: Марія Кос і Михайло Прилуцький.

Марія Герман виголосила доклад на тему „Програма Клюбів Ліґи”, виказуючи на прикладах, як можна в клюбах виконувати орґанізаційну корисну роботу, а рівночасно поширювати і поглиблювати українські традиції, влаштовувати вечірки, відчити, а теж дискусії в справі українських вишивок, народньої ноші, народніх пісень чи танків, народніх свят і обичаїв і т. п. Степан Шумейко в відчиті „Асиміляція й американсько-українська молодь” звертав увагу на те, що процесови асиміляції підлягають усі молоді покоління різних національних ґруп, а в тому і українське молоде покоління, але проте, як бачимо, українське молоде покоління заховало свої окремі прикмети, які є частиною того культурного спадку, що його воно перебрало від старшого покоління. Нині старається молоде покоління вляти ті прикмети до загального американського культурного русла, вважаючи це своїм культурним вкладом в загальне американське життя. Роман Лапіка виголосив реферат на тему „Наклепи на український визвольний рух”, полємізуючи з тими, що стараються представляти весь цей рух як якусь чужу інтриґу, зокрема німецько-націстівську. В дискусії над тими наклепами, предложено документи такої проти-української пропаґанди, стверджуючи, що вона походить з комуністичних або комунізуючих джерел. І. Романишин обговорював журнал Ліґи, а лютенант Давид Чмелик говорив на тему військової карієри української молоді через службу в американській збройній силі.

До нового уряду Ліґи ввійшли: Іван Робертс, голова, Гелен Слободян і Честер Монастирський, заст. голови, М. Прилуцький, Анна Марусевич і Г. Ковадло, секретарі, І. Лисогір, скарбник.

„Юкрейніен Віклі” з 14. вересня 1940, обговорюючи цей конґрес Ліґи, звертає увагу, що молодь останніми роками більше занята „партійною боротьбою” як тим, щоб „дійсно серіозно ставитись до життєвої проблєми, як пристосувати себе до американського окружения”, заховуючи те цінне, що звязане з її українським походженням.

Девятий Конґрес Ліґи відбувся в днях 30. і 31. серпня та 1. вересня 1941 року в місті Дітройті, в готелі Дітройт-Ліленд. Делєґатів було 60 і кілька сот гостей. Осип Ґурський і Іван Іванчук проводили нарадами, а секретарювали: Марія Кос і Софія Сторож.

Головна увага конґресу була звернена, як пише „Юкрейніен Віклі” з 8. вересня 1941, на оборону українського імені в Америці перед калюмніяторською акцією комуністів та інших не-американських елєментів, що очернюють демократичний характер українського народу. Рішено індивідуально й орґанізовано поборювати цю анти-демократичну кампанію. Адв. Михайло Пізнак виголосив реферат на тему „Американці чужинецького походження”; Ґеновефа Зепко говорила про „Івана Франка як речника української свободи і демократії”; Осип Лисогір мав доклад п. н. „Традиційна українська демократія”. В усіх тих докладах зібрано багато матеріялу, що виказує, якими шляхами ступав український нарід на шляху до поступу і визволення.

Ред. Степан Шумейко представив видану Накладнею Єйльського Університету „Історію України” М. Грушевського, що викликало серед молоді велике зацікавлення та одушевления.

На бенкеті, що відбувся в згаданому вище готелі, було понад 450 учасників, а на концерті понад тисяч. Концерт, що відбувся в Чадсей Гайскул був величавий. Виступали два хори: Молодечий Хор Ню Йорку і Ню Джерзі під проводом Степана Марусевича і дітройтський хор „Трембіта”, під диріґентурою Степана Луцького. Як солістки виступали такі молоді сили: Марія Полиняк, Анна Тростянецька, Доля Стефанія і Галина Крисько. Сольові танки виконала Ольга Пасічник.

До нової управи Ліґи ввійшли: Честер Монастирський, голова, Осип Ґурський, Анна Чопек, заст. голови, Софія Сторож, Михайло Прилуцький, Іван Іванчук, секретарі, Осип Лисогір, скарбник.

Війна перервала конґреси молоді з тої причини, що майже вся активна молодь мужеського пола опинилась відразу в рядах американських збройних сил. До воєнної служби зголосилось теж і багато українських дівчат. Та нема сумніву, що праця цеї орґанізації була позитивним вкладом в американсько-українське життя. Ліґа гуртувала молодь товарисько й ідейно й помагала виховувати щораз нові кадри молодих провідних сил. Не зважаючи на те, чи вона по війні відновить свою діяльність, то до війни вона поважно впливала на життя молоді, помагаючи їй розвязувати проблєми, звязані з її американським окруженням і українським походженням. Вона теж давала молоді нагоду орґанізувати себе в такий спосіб, що відповідав її спеціяльним вимогам, інтересам і проблємам. В Лізі й через Ліґу вчилась молодь, як поширяти свою активність на ширше поле нашого життя, а вислід цього можна бачити хочби по тій молоді, що вже відграє поважну ролю в рядах У. Н. Союзу, а якої провідні одиниці були саме найактивнішими членами Ліґи Української Молоді Північної Америки.