КОСТЬ КУРИЛЛО
Мене хлопятем колибали
У четинових борах шуми,
Мені на лиху долю грали
Сопівок гірських смутні думи.
Мене пестили зойки, стони,
Мамуні сльози, батька болі,
Та тії сільські дзвони,
Що по сірому неслись полі.
Та, хоч давно вже з тої хвилі
Скотились літа за літами, —
А мої дні. — ой дні не білі,
А ночі — ночі зі сльозами...
|
„Свобода”, 1. січня 1909.
|