Смерекы

Смерека — многолітне вічнозелене хвойне дерево з родины сосновых. Она єст своєрідном окрасом карпатскых лісів. Смерека вырастат до 25—40 метрів высоти, має конусоподібну густу крону, грубый стовбур, покритый шаром або червенуватобуром шкарупком-кором. Хвоя єі коротка, шорстка, колюча, штырігранна, блищача. Она покрыват галузкы поєдннчо і сохранят ся на них продовж 5—9 років.

Квитне смерека в маю. Шышечкы червеноваты, зеленоваты або малиновы. Іх достыгле насіня — буруватого кольору з яснокоричневыми крыльцями, добрі розносит ся вітром. Для того в Карпатах раньше лісы самовысаджувалы ся. Смерака — тіньовытрывала, вологолюбива рослина, яка має уникальны лікарскы і медоносны властивости. Сировину з ней застосовуют при будівельній, деревообробній, целюлозно-паперовій і иншых галузях промисловости.

Смерека — аборыгенне дерево Карпат. Окремы місця того релікту охороняют ся державом. Так, на тернтор’і Карпатского державного заповідника в Угольско-Шыроколужанскім масиві сут нерушаны пралісы, надзвичай цінны для наукы. Ту представлены майже вшыткы виды середньогірской і гірской карпатской дендрофльоры, серед якых — смерека звычайна.

Украінский письменник з Лемковины Дмитро Бедзик в першых рядках роману «Украдены горы» пише: «...сині смерековы горы затягнуло холодном млою». Они — неодємна частина мальовничого пейзажу землі з‑під Низкых Бескидів, од річкы Сану до Попрадской долины. Якраз такыми горы найчастішє виділи і гнеска споминают лемкы.




[BACK]