Горы мои, горы зелены
В прекрасный віночок сплетены,
Шолковом травочком покрыты,
Роками, віками забыты.

Горы мои, горы прекрасны,
Як на небі зоронькы ясны,
Як в гаю рожы червененькы —
Такы вы мому сердцу миленкы.

Горы мои, горы Карпаты,
Дорожшы, як золото, дукаты,
Милійшы, як выгоды світа,
Цне ся мі за вами от літа.

Горы мои, горы скалисты,
Аж попід небеса фалисты,
Своими білыми Татрами
Помішаны часто с хмарами.

Магурич с Магуром в віночку,
Колянин с Марешком при бочку,
Кичера, Гомоля зо Щобом
Шепочут, дуркочут зо собом.

Поточкы с быстрыма річками
Славятся чыстими водами,
В перебіжкы плынут долами
На вікы прощают ся с вами.

Над гірком, под лісом в Карпатах
Там моя роднесенька хата,
Там моя мила родинонька
И там люба дівчина миленька.

В лісах пташкы поют хорами,
Вітер их пісню несе верхами,
Лемко стал тай думку думає,
Сумує, жаліє, же долі не має.

Иван Сидоряк
из Села Воловец,
на Лемковині

(теперь на Украині, в Сталинской обл.)