СИНИЦЯ

Синиця —

Мала птиця,

Мизерота
И голота,

Цѣлому свѣту розголосила,

Же буде море палила.

Отъ тысячь лѣтъ
Ничъ не чувъ свѣтъ

О такомъ чудѣ. . .!

Якъ почули таке диво —
То въ той хвили прилетѣли
Вшиткы звѣры и пернаты
На тотъ пожаръ позерати. . .

Вшыткы выдры, вшыткы чапли,
Якъ лемъ могли зъ собомъ хапли:
Тарелѣ, ножы, видельцѣ,
На варены, на селедцѣ. . .!

А надъ моремъ

Такій стискъ,

Шумъ, крикъ, галасъ,
Квикъ и пискъ,

Вшыткы прутъ,
Вшыткы ждутъ.

А на морѣ ничъ не горитъ,
Ани дыму тыжъ не видно!
Ажъ синицѣ было стыдно. . .

И синиця, дурна птиця,
Не зробила з моря пекла
Тай зо встыдомъ безъ гонору

Откаль пришла
Назадъ втекла!

И самостійники наши
Петлюракы пайдократы —
Хтѣли свѣту показати —

Украину. . .

Шумятъ гудятъ — робятъ крикъ
Але ихъ не слухатъ никъ!
Самостійна разъ пропала
Якъ у водѣ каминъ,
Най же буде Богу хвала,
Вѣки, вѣковъ — аминъ.