Свинья — Потыкачъ (съ Крылова переиначилъ)

Якоси разъ, въ Великомъ Постѣ,
Свиня-Хавроня зашла въ гости
До егомостя. . .
Порыла носомъ на подвѣрю,
На гною, въ смѣтю и паздѣрю
И осмаркана
Опацькана
Вернула до хижъ Хаврона,
Хоцъ шпетна,
Але контетна. . .
— «Но якъ тамъ было въ егомостья?»
Звѣдуеся ей пастухъ Костьо:
— «Бо повѣдаютъ мои тато,
Же въ егомостья » срѣбло, злато,
Саме богатство въ коморѣ —
Въ сѣняхъ, въ кухнѣ — тай на дворѣ. . .
«Е! глупство!» гваритъ свинья нато:
«Не розумѣе ничъ твой тато!
«Бо я сядывай была:
«И коло гною, хлѣва, стайнѣ —
«И въ гноѣвцѣ рыякъ мочила
«И выкупалася файнѣ —
«И Вычихрала коло плота —
«Ба въ каждомъ мѣстѣ порыла,
«А срѣбла золота,
«Вера — я не видѣла». . .

* *
*

И меже людьми Хавроны сутъ,
Што всяди видятъ лемъ гной и брудъ —
И критикуютъ кажду рѣчь. . .
Хоцъ дѣло добре и статочно,
Хоцъ може быти пожиточне:
Въ нихъ все: «Не вартатъ ничъ»!
(Съ Крылова переиначилъ)

Потыкачъ.



[BACK]