Рідний Kpай — Кость Курилло, Kost Kurillo
Чи носиш в серденьку соколе мій брате,
Сі шуми, що віють од карпатських гір.
Чи чуєш, як пахне те жито не зжате
Душисто на росі під вечір до зір. . .

Чи тямиш у ясну ноченьку часами
Сі співи дівочі, голосні як дзвін,
Що котиться в душу рідними словами,
Їх дивний, жалісний, тужливий гомін. . .

Чи спімнеш мій брате маму стареньку,
Що з праці в неволі зжовтіла як пень,
Як тебе пращала в годину чорненьку
За море, далеко. . . гень. . . гень. . .

Чи бачиш мій брате церковцю, могили,
Що квітом жовтявим квітчаються в май.
Чи счислиш ті сльози, що жінки пролили
Там, брате, в неволі, де твій рідний край. . .

Перт Амбой, Н. Дж., 20. жовтня 1908
(З „Калєндаря” з 1909 року, виданого накладом У. Н. Союзу)

NativeCountryEnd

[BACK]