Багато можнаб про це писати, що й як впливало в Америці на душу, характер та розум наших людей, та які в них повставали через те зміни. Та тут хочу піднести головно те, що саме заважувало, що ті наші люди, що ніколи в краю в орґанізаціях не були й їх не творили, а тут взялися за це діло.

В першу чергу треба це завдячити американській свободі, себто тому, що люди могли тут братись свобідно за всяку орґанізаційну чи культурну працю, а не так, як в старому краю, де вже сама влада клала цьому колоди. Тут можна було вести свобідно між народом аґітацію, закладати різні орґанізації.

А друге те, що перші наші піоніри кріпко вірили в свій нарід. Вірили в його розум і добре серце. Вірили, що його можна переконати належати і до такої заломогової орґанізації, про яку він ніколи в краю і не чув. Вони були певні, що й під тим оглядом „зробимо один дальший крок вперед”, якщо тільки „кинене на народню рілю зерно, не зістане придушене терням незгоди, зависти і байдужности”. Бо цього одного боялись наші піоніри, коли взивали тому 50 років до обєднання поодиноких дрібних братств в одну спільну запомогову орґанізацію! З усім іншим то вже давали собі раду перші головні й відділові урядники У. Н. Союзу, коли накликали наших робітників ставати в ряди рідної орґанізації й таким робом „вчитися, як у світі жити, як дбати про гідність вільної людини, та як орґанізаційною працею поставити себе в ряди свідомих і культурних людей”. А далі, як ставати людьми активними, жертвенними, карними та національно свідомими в такому розумінню, щоб уміти ставити загальне добро вище особистого. Вони добре знали, що тліє в душі нашого чоловіка. І „цю іскру любови до свого рідного і питомого, яка тліє у серцях нашого робучого люду”, вони використовували для створення народньої сили, а в першій мірі для створення і закріплення такої орґанізації, що поліпшає їхню власну долю, що ратує їх на випадок нещасливого випадку.

Ось такою орґанізацією був — У. Н. Союз.

Головні й відділові урядники та все свідоме членство У. Н. Союзу скоро усвідомили собі ту правду, що „що придбаємо для У. Н. Союзу, то придбаємо не чужим, але самим собі”. Ця правда заставляла їх щораз завзятіше працювати, бож то „своє” і „рідне”. Вона заставляла їх ось ту працю щораз сильніше шанувати, щораз більше нею дорожити. І щораз завзятіше її обороняти перед наступами різних ворогів.

І не тільки те. Та сама правда заставляла їх думати, як свою рідну орґанізацію поліпшати, щоби вона була солідно ведена під фінансово-асекураційним оглядом. А тим самим заставляла вчитись і приглядатись таким американським асекураційним установам, що вводили щораз модерніші системи життєвого обезпечення.

Знаємо, що це все не приходило легко, що треба було великої праці головних і відділових урядників та свідомих членів, щоби перевести в У. Н. Союзі ті різні реформи, які наказували переводити практичний розум і чесність орґанізації супроти свого членстав. Але скільки то було через це боротьби, скільки незгоди, викликаної демаґоґами і несвідомістю, скільки втрат у членстві, заки розум взяв верх, а досвід доказав, що все те було роблене для — нашого власного добра, для добра членства, а з ним і для У. Н. Союзу.

Зачали ми в орґанізації від „вгадування”, а скінчили по довгих роках досвіду і статутових перемін на наймодернішій асекураційній системі, опертій на науці, на статистичних обрахунках. Багато з тих, що бунтувались проти таких поступових змін і покидали орґанізацію, до неї згодом повернулись. А нині нема й одного, щоби не признав, що У. Н. Союз виконував таким робом велику роботу, промощуючи своїм гірким досвідом шлях до поступу, навчаючи наших людей не слухати тих, що лесливими словами обіцюють грушки на вербі. А як прийшла економічна кріза й велике безробіття, тоді всі пізнали, яким добродійством було те, що У. Н. Союз завчасу поробив такі реформи, що рахувались з ось такими крізами, як і з тим, щоб в часі таких кріз задержувати членство при орґанізації. Та господарська засада, якої У. Н. Союз придержувався при реформах, була наша рідна: Добре робить ґазда, коли старе зерно новим присилує. І та засада вийшла усім нам на добро!

Про розвій У. Н. Союзу не можна сказати, що Союз „літав вільними крилами”. Він зростав завжди серед великих труднощів. Тільки що упродовж півстоліття головні та відділові урядники та активні члени завжди вміли ті великі труднощі поборювати. А вміли їх поборювати тому, що постійно вчилися з минулого досвіду, як треба поступати, щоб їхня орґанізація зростала в членстві та майні. Знов Союз, стаючи щораз могутнішим, вмів і щораз вірніше служити свому членству і через те щораз більше притягати до себе нових членів, що й є його найбільшим завданням.

Памятаймо, що У. Н. Союз є щойно в зарані свого життя. Його дотеперішні досягнення в порівнанню з майбутніми — незначні. Тому далі працюймо всі ще завзятіше, маючи перед очима ось те велике і світле майбутнє У. Н. Союзу.

Що більше, минулих пятьдесять років навчили нас, що ми спосібні перемагати і найбільші труднощі — власними силами і власним розумом.

Усю ту науку, як і наш великий досвід, передаємо отсє в спадку молодому поколінню. І хоч йому прийдеться перемагати ще й інші труднощі як ті, що ми їх мали, то з підготовкою, якої набирає в американських школах і в американському життю, та з додатком досвіду, перебраного від старшого покоління — зможе воно цілком певно підносити У. Н. Союз — ціле наше життя — все вгору і вгору, якщо тільки матиме ту любов до „свого”, що її мало старе покоління.