“Карпатскы Думкы”: предисловие — В. Р. Ваврик
НЕСТОР ДМИТРОВИЧ ЖИЛИЧ (ЛЮБОМИР КАМЯНСКИЙ)

Родился 19-го мая 1914 р. в селі Камянной, коло Криниці, повіт Новий Санч на Лемкоруси. На четвертім року померла му мама. Отец оженился другий раз. Мачоха односилася к малому сироті недоброжелательно.

Учылся в школі в ріднім селі, потім в місточку Мушині над ріком Попрад, а учительский семинар скінчыл в м. Самборі.

Нестор Жилич перешол тяжкий путь. З 9-ти літ зараблят на себе, як пастушок в богатых ґаздів в Криници. Його злыдны нагороджала чарующа природа Карпат и взбуджала в його серци глубоки чувства. Смерт вітця, арешт при власти Пилсудского, захват Бескида гітлєровском армийом побільшыл його горе. Два рокы довелося йому томитися в защінках ґестапо в Новім Санчу, де шмарила його украінска поліция, выполняюща надзір над Русинами. В 1944 року удалося йому втечы з під гітлєровской окупациі, терору, шантажу и насильства в Советский Союз, де він до тих пор трудится на ниві педагога. Як народний стихотворец Нестор Жилич, під псевдонімом Любомира Камянского, подарувал свойой Родині пару збірників лиричных стихотворений:

“Карпатскы думкы” и “Карпатски сміховинкы”. Поема “За Бескиды, волю и правду” заключат в собі автобіографічны одзвукы. Історичний очерк “Никифор Дровняк” носит одпечаток лемковского быту.


В. Р. Ваврик



[BACK]