Дашто с Подорожы до Старого Краю — Андрей Шведа
Лювиставн, Монтана.

За тоту подорожь уж писали, так же не было што писати, але мои краяне мене просят, жебы я дашто описал за нашы села и што я видів там в тых селах и тоже што я видів в России.

Я хочу всім написати, же я дуже задоволеный зо свойой поіздкы до Старого Краю. Тяжко повірити, яку добру роботу там зробили за тых 50 років! Ище дагде видно руины, але уж мало. Там нема безроботья, всі роблят, але никто не забиватся в роботі, ниякий контрактор з них не богатіє.

Я чув даколи в краю на Лемковині, же як стары люде говорили, же там на всході даколи буде Америка, и я вірю, же буде, бо она уж сегодня єст. Я бы жичив каждому, кого єст стати идти то всьо видіти. Я певный того, же никто того не пожалує. Мы мусиме быти вдячны нашой организации Лемко-Союзу, котра заниматся такыма групповыма поіздками на Родину.


Jurko Sweda

Бывший талергофец зо села Ясюнка, повіт Горлиці

ЮРКО ШВЕДА

Во Львові я быв лем 2 дни. До Львова мы прибыли 6-го июня, но мойой родины не было там. Я заслав телеграмму за свойом родином, а тымчасом я занюс подарок П. Когутови от Михаила Порады з Юнкерс, а на другий день моя родина пришла, то мого брата дівка Улька Хомик, отдана до Святковы, а и брата сын Тимко Шведа и сын Юлии пізно пополудни приіхали. Они мене забрали до Тимка на текси. Я ся привитал с краяном Фецком Романчак. Там я забавился 2 годины и назад до готелю. На другий день мене и мого товариша Семана Ренчковского, котрый был с Канады, наша лидерка, Олена Шевелюк, завезла на текси на дипо. Трен такий довгий, што кінця не видно, чистый, а молода дівчина за кондоктора, а курити не вільно. Зашли зме до Мостиск на границю до Польшы. Ту нас барз переглядали на граници. Мы зашли до Жешова, бо Ренчковский мал подарок от Н. Цисляка для М. Донского. Зо Жешова мы взяли текси аж до Горлиц. В Горлицях на мене чекав Иван Гайтко и Туз з Волівця. Мы зашли деси пониже села Панкной на босі, а там мы наняли фурманку аж до Ротка, то моя родина. Там переночував и так до Волівця знова на возі. 3 Баницкого Вершка неє майже ниякой дорогы, болото, фосы. Долу берегом Ротко заєдно кричат: “гейта, вишта”, а Гайтко гамує, а хомонты коням мало не позлітували через головы, и мало што не перевернулося всьо коло цыганской хижи, бо там лем пару цыганов мешкат. Я знял знимку с церкви, уж ся розлітує. С приходу до Волівця надышли зме на велику толпу овец, штыри великы псы пильнували овец. Там в Волівци єм ночувал дві ночы. Там жиє 10 фамелий. Увидів єм церковь и хотіл єм достати имена тых, што жертвовали, але они дали книжку ксендзу, а він теперь от них одышов. Где неє газдов, то там зарастают поля лісом. В Незнайові не мешкат никто. Заросло всьо так, што бы сте не повіли, же там даколи жили люде. Неє знаку, где были хижы. Церков схилена, дорогы тіж неє, а без воду штука перейти.

В Чарном жиє Сірак и якысы дві жены. Він не сподівався, же дакто го навидит з Америкы, то поплакав, як мала дітина. Церковь єст в дуже добром стані. Казав, же доки він жиє, то єй нихто не рушит. Я мам знимку з ней. Там кус поорано, дорога незгірша, мают електрику. Сірак мене просив за газету и за календарь. Я бы просив його єдносельчанов до него писати, бо йому там скучно.

Вышли зме на моє село Ясюнку на Вершок. Ту мы стали. Я обозрів Опалений, Поміркы, Залісик, долу селом до Ростокы, на Камяник. Знял єм знимку из Опаленого. Зашли зме там, где стояла хижа. Неє нич, лем можна познати, где были камені и купа глины, где быв пец, а дальше зароснене копривом, так можна дешто познати по ділом селі, где были хижы. Я просив Гайтка и Туза, жебы глядали каменя, што на нем єст крест, то они не вірили, же там єст. Я го выдобав, то Туз го возме до Волівця. Саду ту неє. Были три черешні, што я их посадив, то тераз там лем пнякы. Посадили сад на Баницчом вершку, где Амроз замерз, то сад им вымерз. Липа над річком стоит, и ясен Онуфрів стоит, але уж старый, то видно по його конарях. Коли я обозріл своє миле и родне селечко, то так выглядало для мене, як найкрасша невіста, лем же дуже смутна, отдавшася за “присташа”. Єй лице гладке, біленьке, як гуся, всі бородавкы, яругы, попорчены місця — зрівнаны. Ніт куп каміня на стежках, ніт бороздів, бо всьо зароснене, ціле село. Маю знимкы с того, то як бы кто з нашых краянов хотіл, то най напише до мене. Ясюнка, Крива и Баниця поораны. Ту мене никто не привитав, лем єдна зозуля закупала. Бо люде тамты, то всі чужы, котры пришли на роботу до ПГР-у, а нашых ясюнчанов там не пустили ани єдну родину. Я Вам не можу повісті, яке чувство обняло мою душу, коли я почул голос того птаха перший раз за 54 рокы.

В Кривой я хотів ввойти до церкви, то поляк повів, же нема ключа, же ксьондз має ключ. Мам знимку с церкви. И знову до Панкной “гейта-вишта”. В Горлитах не познав єм нич, лем тоту студню, штом з ней воду носил 54 рокы тому назад, то и гнеска носят. На ярмаку видно было граблі, кісята и розмаиты выробы на продай. З Горлиц до Устья Русского, до Ганчовы, до Криниці.

Теперь в Ждині там жиє дуже нашых людей, а меже ними и нашы ясюнчане там ся оселяют, бо до Ясюнкы их не хотят пустити. З моих ровесників и знайомых пришли мня видіти, а то: Фецко Пелеш, Васил Пелеш (братья), Марина Кицей (Зорило по мужу), Євка Феленчак и крестина Дрийовска (по мужу Марчак). Они мене памятают. Фецко Пелеш и Василь мают ту дві сестры и рады бы за них чути. Там мешкат мого брата дівка Марина, отдана за Ивана Зорилу, з вышнього кінця. (Высше упомянуты краяне мешкают в селах: Стодоловиці, Бродовиці и Клішов в повіті Волув на выгнаю, где я приіхал видіти свою братаницю). Там сут дуже добры господарства, земля піскувата, але урожайна, літо довге, там родится вшитко. Будинки всі мурованы, по 5 а часом и веце румів, а сут такы, што и воду мают в хижі. Мают стодолы, мают косяркы, грабачкы, плугы, што ся на них возят. То такой господаркы и Длугош в Санкові не мав. Вшитко ліпше, як у нас в Карпатах, лем вода и повітря не такы, але житья на сто процент ліпше, як у нас в Карпатах даколи было. Мы ся там гостили, співали, плакали, бо уж час приходил з нима жегнатися. Як раз я быв на весілю, як пришов Антонь Каня и наша лидерка Юлия Адамяк. 20-го июня вечером мы ся з нима всіми пожегнали. Завезли нас до трена и одъіхали мы до Варшавы.

Тоту подорожь не мож забыта.

Ту подаю мій адрес, то єсли бы кто хотів знати дашто веце з нашых єдносельчанов, то прошу написати:

Andrew Sweda
P. O. Box 757
Lewistown,
Montana 29457

Щиро поздоровлям всіх туристов и дякую Вам за таке щыре и миле знакомство. А тогррочным туристам желам счастья и доброй подорожи. Передайте привіт всім нашым людям.

Андрей Шведа



[BACK]