Осінь в Горах — Ваньо Дзядик
Юж солнце меньше пригріват,
И скорше за гору заходит,
Юж вітер зимный подуват,
И тонькым голосом заводит.

Смутна уж теперь природа,
Квіти престало квітнути,
Вшиткы рослины по горах
Зачали пильно жовтнути.

Золота листва з дерев опадат
И вколо землю застелят,
Остатный пташок перестал цвіркати
И в теплу краину уж ся выберат.

Пастухы по горах пасут худобу,
Весело собі, што дня співают,
Про родны горы и Лемковину,
Про хлопців и дівчат, што их кохают.

Спів летит понад потокы,
Разом зо шумом ліса,
И гине серед хатинок,
Як тихий шелест вівса.

На стайці вышли газдыні
Зогнены вдвоє з мотыком,
Греблют в земличці от рана,
Компери носят в кошиках.

А смуга дыму иде до горы,
Понад потокы и лісы,
В огни печутся компери,
О, якы смачны — лем істи.


Ваньо Дзядик.

AutumnEnd

[BACK]