Сміх, Жарт и Правда — 1964

ПОЧТАР И ДОКТОР

Зашол листонош до лікаря на пораду. Лікарь осмотріл пациента, приписал пигулкы, и каже до него: “Дам я вам єдну добру раду, штобы вы каждый день ишли, хоц лем на дві-три годины на прогульку”.

— Добри, пане доктор, але ци мам идти на прогульку перше, ци аж потом, як рознесу по домам почту?.





УПЕРТЫЙ

— Але то пустый и упертый тот сын вашого сусіда, — скаржится єдна дівчина свойой приятелькі. — Представ ты собі, обнял он мене руками и насилу поцілувал мене.

— А што-ж ты на то?

— А я йому просто в очы отверто повіла, што я його больше на свои очы видіти не хочу.

— А што-ж, он пошол?

— Пошол, але лем лямпу загасити.





ЖЕБРАК

На углу улицы стоял жебрак с завішенном табличком на шыі: “Я німый”.

Переходила дівчина, пожаліла жебрака и вложила пару грошей до його горнятка, а потом спыталася:

— А як долго вы німый?

— Глупа жабо, ты знаш, што я не годен отповісти, — промурчал до себе жебрак.





ПО ТЕЛЕФОНІ

“Галло! Пане учитель, наш хлопец лежит в горячкі хворый на постелі, зато не може днес придти до школы”.

— О, як жаль, а кто то говорит до мене по телефоні?

— То мой батько!





ЗА ЄЙ ЗДОРОВЬЕ

— Ваню, твоя жена дома лежит хвора, а ты тут тягнеш сливовицу єдну за другом.

ВАНЬО: — Но што ты хочеш? Я пью за єй здоровья!





РАТУНОК НЕ ПОМОГ

Ишли двоє вандровникы коло озера. Єден каже:

— Ту в том місци я выратувал утопленника.

Другий гварит:

— Ты зробил християнске діло. Но и што потом?

— Та я почекал, што он буде робити, а он пішол до кряков и повісился.

— Та чого с го не одорвал?

— Та я думал, же он пішол сушитися.





ЯК ТО ДИВНО

— Як то дивно выходит, — говорит мати. — Завсе, коли я мам для тебе доброго жениха, то ты його не хочеш.

ДОЧКА. — А коли я собі сама знайду, то вы його не хочете.

ОТЕЦ. — Таж то не дивно, лем интересно, што коли вы обі припадково згодитеся, то он зас не хоче женитися!


———————o———————



[BACK]