Выбераются до Молодого
Посмот, молода, попод дашкы,
Ци ся всіли вшиткы пташкы,
Всілися вшиткы, лем єден щебече,
Бо юж отталь идти хоче.

Выберайся, молода,
Выберайся с нами,
Тоты свои злости —
Прилож каменями.


ЛАТКАНИЦЫ:
А жебы я знала,
Же піду от мамы,
Была-м не садила
Ружу под окнами.

А коли ся буде
Ружа розвивати,
Аж тогды мня буде —
Мамця споминати.

Посмот ты дівчино
На то люстерило,
То будеш виділа,
Як ти личко побіліло.

Хоц бы я смотріла
З рана до вечера,
Юж таке не буде,
Яке было вчера.

Дякую ти, мамцьо,
За твою годовлю,
Же ты мі выбрала
Мому личку рівню.

Выбрала, выбрала,
Бо єм выберала,
Жебы-с мня, дівонько,
Даколи не кляла.

Будте мі здоровы мои товаришки.
Не буду ходила с вами на орішкы,
Ани на орішкы, ани на ягоды,
Будте мі здоровы, дівчата молоды.

В літі на орішкы,
В зимі прясти куделі,
Оставайте здравы
Мои приятелі.

Посмот, молода, посмот,
На середный облачок,
Як за тобом плаче —
Отец неборачок.

Посмот, молода, посмот,
На середні окенка,
Як за тобом плачут —
Отец и мамонька.

А ты, мамонько, не финкай,
Лем ладоньку напыхай,
Краями кабатами,
Середину дукатами.

Не плач, млада, не плач,
Бо аж єс поблядла,
Бо юж ти готова
Перина и лада.

Не смотте вы свашкы,
На мои подушкы,
Бо моя мамичка,
Не тримали гускы.

Зелена папортина,
Где ти, млада, загортана?
В коморонці на вишалі,
Што ся мамця постарали.

Зберай ся, млада, с нами,
Бо юж та ту не бывати,
Бо юж сані навернены,
Кониченькы запряжены.

Ты татоньку не плачь,
Лем выводжай рогачы,
И коровы крайні,
Што вызерают зо стайні.

Дякую ти мамцьо
За твою годивлю,
Же-с мя выховала,
Як єдну лелию.

Верний ся, молода,
Бо-с забыла ключы
В хижи на полици —
В яровой пшеници.

Повыбивай, дівча,
Повыбивай клинцы,
Што-с на них вішала —
Зеленькы вінцы.

Не буду, не буду,
Клинцы выберала,
Остає ту сестра —
Буде свой вішала.

Не бой ся, молода,
Не бой ся голоду,
Бо миленький має —
Два сусікы бобу.

Два сусікы бобу,
И то хробачного,
Не треба ти буде —
Омасты до нього.

Вшитко, млода, позаберай,
Завяж до тлумачка,
Придеш до Черемхы —
Завісиш на крячка.

Завісиш на крячка,
Місто свого вінка,
Будут люде знати,
Же пришла невіста.

Посмот ты, молода,
З долы до повалы,
Жебы твои діти,
Сивы очы мали.

А Боже мой, Боже,
Яка я несчастна,
Юж моя звіздонька
На небі загасла.

Єдна мі загасла,
Друга засвітила,
Вірю в пана Бога,
Же буду счастлива.

Зато, дівча, счастья не маш,
Бо на голу лавку лігаш.
Постель собі житнє стебло,
Буде ти ся счастья вело.

Не дай мя, мамичко,
Де єст дуже двері,
Волиш мя дати —
Де хижа брез двері.

Де хижа брез двері,
Дам собі направити,
Де дуже двері —
Там мя будут бити.

Даєш мя мамичко,
На широку ролю,
А то не на роскош,
Лем на біду мою.

На широкой роли
Треба рано встати,
А я молоденька —
Люблю долго спати.

Кукай, зозуль, кукай,
Юж тя не чувати,
Де я ся родила —
Юж мі не бывати.

Кукала зозуля,
Правду повідала,
Же я ту не буду,
Де-м ся выховала.

Розвивайся дубе,
Розвивайся верше,
Юж мі так не буде,
Як мі было перше.

Розвивйся буче
З верха до кореня,
Юж мі так не буде,
Як коло матері.

Хоц бы ся розвили,
Бучкы и яличкы,
Юж мі так не буде,
Як коло мамичкы.

Даєш мя, мамичко долов,
И павоньку зо мнов.
Як мі добрі буде —
Пава при мі буде.

Не тырвало тому,
Ани дві неділи,
Прилетіла пава —
Пред мамины двері.

На ти, мамцю, на ти,
Я ти повідала,
Жебы ты дівоньку —
Долов не давала.

Дуброва, дуброва,
На поли сурова,
Жадна мамця не знат,
Кому дівча ховат.

И моя не знала,
Кому мя ховала,
И так мя далеко
От себе одослала.


СВАЩКЫ:
Кланяйся, молода, кланяй,
Благослевенства глядай,
От вінця, от маомнькы
И от близкой родинонькы.

Прошу Вас, родичы,
Про Христовы мукы
Положте вы мі —
На голову рукы.

Прошу Вас, мамичко,
Про Христовы раны
Благословте мене —
Божыми словами.

Выпроваджай, мамочко,
Своє любе дітяточко,
Через хижу рученьками,
Через сіни оченьками.

А на дворі
Покроп нас водов,
Та, підеме
С полагодов.

Посмот ты, молода,
На высоку вежу,
Як твой віночок
Штырми коньми везут.

Везут они, везут,
Не можут завезти,
Здали бы ся здали —
Кониченькы шесты.

Через село идеме,
Бочку меду веземе,
Треба бочку прорубати,
Треба меду скоштувати.

Сім ягод на листочку,
Ведеме мамці невісточку,
До поля роботницу
И до люди бесідницу.

Як я сой подумам,
О свойом роскоши
Спадают мі слезы,
Як травка от косы.

Як травка от косы,
А вівсик от серпа,
Спадают мі слезы —
От самого сердца,

Выйд, мамонько, коцмата,
Иде невіста богата,
Штырі волы жене —
Пятого коня веде.

Веде коня в сідлі,
Сама иде в срібрі,
Корову заганяє,
И до стайні єй ставляє.

Выйд, мамочко, зо світлицьі,
Ведеме ти роботницу,
Выйд, мамочко, отвор двері,
Привитай же діти свои.


СВЕКРА:
Невіста, с чым ты ту пришла?


МОЛОДА:
Зо счастьом, зо здравльом,
З милым, боскым пожегнаньом.


(Молодята, свашкы сідают за столы.
Дружбове и сватове идут в танец и співают).

Піду я в поле, в поле,
Там моя дівчина пшеничку поле.

Згорбился, скулился,
Як лис, як лис,
Дівчину до сердця —
Притис, притис.

Орали, сіяли овес, овес,
От конца до до конца,
Так єст, так єст.
Орали, сіяли
Житко, житко,
От конца до конца —
Вшитко, вшитко.


ЛАТКАНИЦЫ:
Чого ты ту пришла,
Чого-с собі сіла?
Ты ту не робила,
Што ту будеш іла?

Хоц я не робила,
Але Петро робил,
Сама-м ту не пришла,
Петро по мя ходил.

Слати, дружбоньку, слати,
Бо молода хоче спати,
Прикладат головоньку,
На свекрину постеленьку.

Идте, дружбове, по солому,
Постелити молодому,
Треба молодята покладати,
Бо молода хоче спати.

Дай Боже добрый день,
Ци сте добри спали,
Не было ту того спанья,
Лем саме обниманья.

Ходит свашка по риночку,
Носит чепец и хусточку,
Чепте же єй чепте до нового чепця
Жебы мала того року хлопця.

Тремтит, косонька, тремтит,
Бо коло ней свашка шемтит,
Не дай собі, дівча, вінец з главы взяти,
Бо ты за ним будеш, долго банувати.

Горит свіченька, горит,
Молодицу сердце болит.
Юж свіченька догоріла —
Юж Олена додівчила.

Не чубай, свашко, дівча,
Бо го болит головця,
Його мати выховала,
Але його не чубала.

А ци ты, дівчатко,
Камняне серде маєш,
Же за своим вінком
Заплакати не знаєш?

Варуйтеся, хлопці,
Мойого віночка,
Бо то по таляру —
Кажда голузочка.

А вінку мой, вінку,
Як єс мі пожовкнул,
Як ты мі ся скоро —
З головонькы зомкнул.

Як єс мі ся зомкнул.
То єс мі ся змінил,
Юж мі ся не будеш
На голові зеленіл.

Юж мі ся буде
Хусточка білити,
Будеш ты мя, миленький,
З далека видіти.

Повідают люде,
Же я вінка не мам,
А я свой віночок
На колінах тримам.

А вінку мой, вінку,
З дробного барвінку,
Як я тя тримала,
В ладі в перескринку.

Не могла я тебе
Довше затримати,
Пришли добры люде —
Мусіла-м тя дати.

А вінку мой, віку,
Як лем єдна ружа,
Не жаль тя стратити —
За доброго мужа.

А вінку мой, вінку,
Як лем єдна пава,
Не жаль тя стратити,
Як ся зыйде пара.

Така наша пані молода,
Як на ярочку быстра вода,
Така она нам весела,
Як бы мала штыри села.

Идеме мы с коморочкы,
Дайте же нам палюночкы,
Зробили зме з дівкы жену —
Ведеме єй почеплену.

А за нашом хижом купа сіна,
Вчера была дівка, гнеска жена.
Вчера была дівка под віночком,
А гнеска невіста под хусточком.

Вчера была дівка, яко ружа,
А гнеска юж жена, має мужа.
Вчера была дівка до куделі,
А гнеска єст жена до постелі.

А за нашом хижом стоит стопок,
Вчера был паробок, гнеска хлопок,
Вчера был паробок под перечком,
А гнеска юж хлопок под шапочком.

Наша млада рецеце,
Не хоче істи переце,
Лем бы іла яблонька,
Жебы была тононька.

Наша молода округла,
Жебы скоро огрубла,
Мали бы зме дітину,
Мали бы зме гостину.

Наша молода кральовна,
Впала с пеца на дровна.
А молодый ся похопил,
Та молоду з дровен выхолил.

Чепили пані младу, чепили,
Штыри горци полюночкы выпили,
Штыри горцы и кварту,
Почепили нашу младу направду.

На зеленой пасіці
Розмария квитне,
А чиє то дівчатко
В коморі завите?

А кто же го завиял,
Кто с ним дві ночкы спал,
И я бы с ним третью спал,
Жебы я го взял.

Сіла муха на коноплю
Овалила квіт,
А юж ты мі мой миленький
Завязуєш світ.

Чого плачеш, чом нарічеш?
Чого тобі жаль?
Того вінка зеленого,
Што ты мі го взял.

Чом єс тогды не плакала,
Як я ти го брал?
Я думала, я мысліла,
Же ты жартувал.

Я думала, я мысліла,
Же ты лем жартуєш,
Же ты мой віночок
Назад подаруєш.

А ты о том добрі знала,
Же не было то жартуванья.

Дали сте мя, мамцю.
За густу березину,
Жебы-м не ходила
До вас на гостину.

Я густу березину
Довкола обыйду,
А до вас, мамичко,
На гостину прийду.

Дали сте мя, мамцьо,
За ліс, за парию,
Жебы я не прищла
До вас на велию.

А я и парию
Довкола, обыйду,
А до вас, мамичко —
На велию прийду.

Дали сте мя, мамусь,
За ліс, под Заваля,
Жебы я не пришла
До вас на русаля.

А я и Заваля
Довкола обыйду,
А до вас, мамичко —
на русаля прийду.

Ничого мі не жаль,
Лем той єдной річы,
Той жовтой косонькы,
Што вкрывала плечы.

Заросла стежечка
Понад бережечкы,
Кеды вандрували
Мои білы ножечкы.

Юж они зароснут
Зеленым барвінком,
Кадыль я ходила
За молоду дівком.

Юж они зароснут,
Аж и ядловцями,
Кадыль я ходила
На поле з вивцями.
Квитне терня, квитне.
Бо кориня має,
Кто любви не знає,
Той жалю не має.

Пила-м палюночку,
Солодку и квасну,
Любила-м паробков
Теперь буду газду.

А в Черемсі зохабила,
Як ружове квітя,
В друге село пішла —
По дачыє смітья.


СВАШКЫ:
До гаты, молода, до гаты,
Білы личка вымывати,
Жебы были білы,
Миленькому милы.

Де ся молодиця мыла,
Там Пречиста Діва была,
За рученькы єй хапала
И так єй повідала:

Воз собі до коновкы воду.
На добру полагоду.
Буде полагода, буде,
Як невіста добра буде.

Ид, невісто, до стайницы
Покропити коровицы,
Там, де капля воды впаде.
Там пара волов стане.

Ид и до хижи покропити,
Буде ти ся счастья вити.
В хижи покроп з горы долу.
Буде завсе по твойому.


МОЛОДЫИ:
Ище-м ся не думал
В том рочку женити,
Мусіла-с мі мила
Штоси поробити.

Юж єм ся ожеил,
Юж буду свою мал,
Юж я вас дівчата —
Не буду любувал.

Юж єм ся оженил,
Юж єм ся потішил,
Юж єм свой віночок
На клинец завісил.

На клинец, на клинец,
Аж на «самый сводок,
Жебы дівкы знали,
Же я не паробок.

Юж ем ся оженил,
Юж мі по весілю,
Взял ем сой женічку,
Як білу лелию.

Юж єм ся оженил,
Юж буду газдувал,
Жена буде свиньи пасти,
А я буду навертал.

Мам я жену молоду,
Не пущу єй по воду,
Могла бы ся втопити —
Мусіл бы-м ся женити.

Жену мам, жену мам,
Але невеличка,
Так єй буду ховал,
Як цисар коничка.

Як тому коньови
При голом жолобі,
Так юж и мі буде —
Миленький при тобі.

Миленька, миленька,
Яка-с мі шувненька,
Як у нашой керти —
Ружа червененька.

Бануй, дівчаі, тераз,
Я банувал нераз,
Ты спала в коморі,
Я стоял на дворі.

Ты спала в коморі
На білой постели,
Я стоял на дворі —
Коло твоих двері.

Не зато тя беру,
Же корали маєш,
Лем тя зато беру,
Же робити знаєш.

Штыри волы в ярмі,
Моя мила дай мі,
Солодкой гамбочкы —
Лем не выгваряй мі.

Зелене-м посіял,
Зелене мі зышло,
Якем дівча просил,
Таке за мя пішло.

Ей, мам я лучку у поточку,
В глубокой долині,
На ней трава и отава —
Нигда не загине.

Ей, як я буду
Тоту лучку косил,
А кто же мі буде
Сніданечко носил?

Ей, вьінесе мі
Моя молода жена,
По коліна орошена,
В білом чепци зачеплена.

Ей, жено моя,
Чом ся не обуєш?
Зимна роса, а ты боса —
Здравичко собі псуєш.

Ей, мам я косу,
Але з ньом не кашу,
Лем єй горі селом
На параду ношу.

Боже, Боже як ся старам,
Де по жену волы заран,
Але я их не по жену,
Бо я маю младу жену.
Ей, явор, явор,
Явор зеленый,
Милой под окенком
Садженый.

Мам я жену молодичку,
Займе волы до гаичку,
До гаичку, до лилии —
Напасутся розмарин.

Ей, явор, явор,
Явор зеленый,
Милой под окенком
Садженый.

Сивый голуб, сивый,
Голубиця сивша,
Милый отец, мати,
А жена наймилыпа.

Оженили молодого
Серед чужой хаты,
И повіли: теперь, сыну,
Ей, берся газдувати.

Што робити, што чинити?
Откаль хліба взяти?
Зъіднал я ся до сусіды,
Ей, гонты вырабляти.

В лісі сіджу, гонты стружу,
А жена складає,
О холоді, о голоді,
Ей, аж ся сердце крає.




[BACK]