Співанкы Невісты
И з горы и з долы
Сніжок залітує,
Кто мене не ховал,
Тот мя не жалує.

Кто мене не ховал,
Раз мі істи не дал,
Теперь він мя буде
Тяжко поневерал.

Перше-м позерала,
Кто шувні танцує,
А теперь позерам,
Кто добрі газдує.

Перше-м позерала,
Котрый шувіный хлопец,
А тепер позерам,
Кадыль стежка на пец.

Любиліа-м єдного,
Любилам-м другого,
А теперь буду юж
Запоряд каждого.

Свекро, моя мамо,
Не зганяй мя рано,
Бо я сама знаю,
Коли встати маю.

Як єм ся отдала,
Стала-м хижу мести,
Свекра мі повіла,
Жебы істи нести.

Я ся єй звідала,
Де плугатар оре,
Она мі повіла,
Най тя колька коле.

А я молоденька,
Знала отповісти,
Най тя тогды коле,
Як сой сядеш істи.

Вставай, невіст, вставай,
Юж єс ся выспала,
Подой коровиці,
Што-с их ту нагнала.

Зато я коровы,
От мамы не брала,
Жебы я доіти
Рано не вставала.

Не хочеш ся, свекро,
С невістом згаджати,
Было свого сына —
По мене не слати.

А ты невісто, што робиш?
Коровы женут, а ты спиш.
Коровы женут на поле,
А ты лежиш в коморі.

Най там женут и с поля,
То єст ганьба не моя,
Лем то ганьба милого,
Же-м заспала коло нього.

Роботичко моя,
Як ты мі остала,
Та як бы я тебе —
Робити не знала.

Хоц бы я рученькы
По локті зробила,
Моя роботичка,
Все свекрі не мила.

Хоц бы я робила,
Николи не спала,
Свекра все повідат —
До полудня спала!

Полудне, полудне,
Полуденку неє,
Та ци свекра вмерла,
Ци єй дома неє?

Дома она, дома,
Лем не хоче дати,
Хоче полуденок
С вечерьом зогнати.

А рочку, мой рочку,
Який ты мі тяжкий,
Юж мі ся так здає,
Же-с мі настал шестый.

Ей, як я жала ярец,
Врізала-мся в палец,
Бо-мся призерала
На милого танец.

Жала бы я жала
Тото яре житко,
До полудня дакус,
Пополуди вшитко.

Пшениченко яра,
Я бы тебе жала,
Жебы милый косил,
Я бы отберала.

Не мам я позору,
Лем на тоту гору,
Де мой милый возит
Древко на комору.




[BACK]