О Селі Боднаркі — Д. Жинский
(Поезия в прозі, жарт и правда)

Я походжу зо села Боднаркы, даколи там была добра господарка. Але люде не из Боднаркы повідают, же из Боднаркы выходили огваркы. Я того Не знаю, хоц село Боднарку добрі памятаю. Мы село Боднарку добрі збудовали, а як сбудовали, то пришли полякы, всіх лемков прогнали. Они ся почали радостно тішити, што на нашой земли добрі будут жити.

Я ту в Америкі жию долгы рокы, и в Лемко-Союзі працую с охотом. Я нашых краянов за членов вписую, до объєдинения их заохочую. Бо в єдинстві сила народа велика, признає то світ, признає Америка. “Русь Карпатску” треба предплачати, на съізд до Лемко-Парку треба поіхати, за наш родный край протесты выслати.

А самостійников женте гет от себе, бо то єст хворота, як чепится тебе. А най она згине, як банька, на воді, тогды мы в Америкі и на Лемковщині пожиєме во доброй згоді.

Подал

Д. Жинский.



[BACK]