Жил собі бідный гураль,
Што робил в фольварку у пана, Купил собі сиву клячь, Котру назвал — Дана.
Том кобылом дораблялся,
Дораблялся бідный человік,Возил сягы з ліса, До Грибова и до Санча, И старого міста. Бо мал мало поля, Штырі моргы и “халупу”, Тяжка його доля.
Тай и родина в нього была,
Так проживал в убожестві,Они двоє и их троє діти, Треба істи и вшиткого, И их приодіти. Аж єдного рана, Прйшол злодій — вкрал кобылу, И пропала Дана.
Засмутился бідный Куба,
Прешол село, єдно друге,Што має почати? Вділ капоту, взял палицу, Пішол єй глядати. За селом пасвиско, Паслася там худоба И старый кониско.
Неє Даны, пішол дальше,
Пришол ку ней близше,И спочнул за садом, А там пасеся кобыла И подмітує задом. И закричал — “Дана”! А кобыла заиржала геге, гага, Бо познала свого “пана”.
Обнял Куба єй за шию,
Глядал єм тя цілый день,Погласкал єй кости, Так ся ньом утішил, Аж плакал з радости. От самого рана, Слава Богу, же-м тя нашол, Моя мила Дана.
Сіл сой на ню и погнал
До села Камяна, И весело заспівал Дана моя, Дана!
Григорий Хомяк,
Атлас, Па. 
|