Родне Село
Орю собі на Заході
На жито, пшеницю,
Жебы-м мал на хліб, на “клюскы”
И на кеселицю.
Орю собі и так мышлю,
Думка, як тот птах
Летит она в родны горы
Под родный мой дах.
Летят мысли в родны горы,
До родного села,
Там, где родна моя мати
На світ мя привела.
Там сут милы мі стороны,
Знанні околиці
Де-м ся родил и выховал
И вартувал уці.
Потом ходил єм до школы,
Вчил єм ся читати,
Жебы было лекше в світі
Вік свой проживати.
Там мі знаны вшиткы стежкы,
Тайны переходы,
Кади єм все босо ходил
Літом на ягоды.
Сут мі знаны в родном селі
Лісі и долины,
Знам, где в лісі грибы роснут,
А кади малины.
Тото моє село родне
Не можу забыти,
Там зо стали мі молоды
Літа пережиты
Летят мысли так, як пташкы,
Знам я их натуру,
Летят они в рідны горы,
Аж поза Магуру.
Хоцбы-м я не хотіл,
Признати-м ся мусіл,
Тото моє село родне,
То село Гладышів.



[BACK]