Сміх и Правда — Жарты из Американского Житья

ПОТРЕБНА ДОБРА УСЛУГА ДО РОБОТЫ

Иде по улиці стройно убрана женщина, и як рас встановилася перед дверьми, над котрыми висіла таблиця с написом: “Бюро для глядания роботы”.

Прочитала таблицю, вышла засаплена на перший поверх будинка, отворила двери и направилася просто до тугого ростом, короткой шыи и лысином на голові пана завідующого, котрый сиділ собі при своим бюрку и як раз зачал сердечно споживати своє сніданя.

— Ци ту єсть бюро для вынайму робочых? — звідалася женщина.

— А таблиця на дворі, што повідат? — отповідат грубый пан и дальше жує собі спокойно свой хліб с маслом.

Женщина потерлася руком по челі и продолжала:

— Але та можна ся, преця, ище звідати?

Пан кивнул головом, же так, и звідался, што она хоче.

— Я єст мадам директорка Шульц, — сказала она, и дальше так с пыхом гордости оповідат:

— Мы мешкаме в прекрасном великом палацу за містом, розумієся, зо всіма новомоденыма выгодами...

Грубый пан невзрушенно жує собі дальше.

— Ну, так, а што больше?

Мадам директорка Шульц смотрит на него задивувано.

— Я потребую услугы-роботницы, — сказала мадам Шульц.

— О, так! Та чом же Вы зараз того не повіли? — забурчал старый пан. — А якы вы ставите собі условия? — звідал пан.

Мадам директорка Шульц приняла знова гонорову поставу:

Найперше мусит знати добре варити, бо у нас дома натурально жиєся удобно и добре. Дальше мусит быти любовком к дітьом, лагодно обходитися и знати, як выховувати их. Дом мусит завсе утримувати чисто и в порядку, но и мусит быти здорова, штобы могла сама прати и прасувати білизну. Всі члены мойой родины, то добре школены и образованы люде, мусите то знати!

Старый притакнул головом на єй бесіду, а потом звідуєся:

— А сколько Вы хочете платити?

Мадам директорка Шульц поправила собі капелюх на голові и сказала:

— Так, я уж думала о том, но так, як у мене сут другы великы выдаткы и росходы, то я направду не можу вельо платити за тоту услугу, — отповіла она. — Але зато можу запевнити, што буде мати свою спальню с телевизийным аппаратом и мы будемеся с ньом честно, по-людскы обходити.

Грубый пан посмотріл задумчиво на мадам Шульц, встал нагло с кресла, подышол к дверям бочной комнаты, где чекали женщины за роботом и повідат:

— Ци мате дакотра из Вас охоту пойти на пару дней до роботы за місто, до мадам директоркы Шульц? И што на то повісте? Не было охотников.


ПРИЯТЕЛЬСКА ВСТРІЧА С ДОКТОРОМ

Несподівано встрічат доктор свого знакомого и повідат:

— Чул єм, што ваша жена дост хвора, може то быти даяка небеспека.

— О, пане доктор, ніт ся што бояти, — перервал муж, — она лем тогды небеспечна, як здорова...


НА ВАКАЦИЯХ В КАНАДІ

Недавно побывал за час на вакациях в Канаді сенатор X. из Соєдиненных Штатов. При покупкі “сувениров” (забавок) на памятку из Канады, он платил нашыма американскыма долларами, но всяди жадали от него доплаты до вартости доллара.

Продавец до сенатора:

— Мистер, ваш долляр у нас в Канаді вартат лем 95 центов.

Сенатор X. — О, то вы в Канаді ище счастливы, бо в США наш долляр вартат уж лем 48 ц.

А. А. Ц.




МЕШКАНЬЕ ДО ВЫНАЙМУ

В єдной из ньюйоркскых газет было недавно таке объявление: “Єсть комната до вынайму на шестом поверху. В будинку подъема (олеватора) ніт. Окно в комнаті на пол-ночь. Жадной обстановкы, ани снарядя до варенья нема. Оплата (рент) недорого, лем 50 долларов.

Мешканье надаєся найліпше для даякого молодого артисты.

(Адрес).


В МОЛОЧАРНИ

ДИРЕКТОР: Чого, газдо, на вашом молоці николи зметаны неє.

ГАЗДА: Та бо, видите, наливам все так окописты банькы, же на сметану уж неє місця.


Шофер, што перешол троком якогоси проходячого человіка, звідує:

— Ци я вас покалічил?

— Ище не знам, мушу перше зарадитися свого адвоката.


ИЩЕ НЕ ОТВОРИЛ ВАЛИЗКУ

Богатого Мр. Крабса наремно захворіла жена. Хотіл он достати специалисту доктора, але не мог, бо всі розышлися по вакациях. Телефонувал всяди в місті и околици, але не было ниякого специалисты дома. Тогды мушеный был закликати молодого доктора Смита, котрый тилько што лем школы окончил.

Послал Мр. Крабс доктора ку жені на перший поверх, а сам остал на долині ждати новости от доктора, што жені бракує.

По хвили сходит доктор и звідуєся, ци Мр. Крабс має куркотяг. Получил куркотяг и вернул на гору. По хвили знов сходит и звідуєся, ци Мр. Крабс має долото. Достал долото и вернул на гору, а муж тым часом нетерпеливо літат взад и вперед, што то ся там водит зо женом.

Нарешті приходит ище раз доктор и ся звідує, ци Мр. Крабс має молоток.

Мр. Крабс уж дальше не вытримал и с роспачы закричал: “Бойтеся Бога, доктор, што єст с мойом женом!?”

“Я ище не знам, — отповідат молодый доктор, я не можу свою вализку с прирядами отворити”.


ЧУДО

Маленький Гриц не може порозуміти, што таке чудо. На наукі религии отец катехит не може му объяснити, хотя ріжны приміры му представлят. Нарешті страпленый сіл на лавкі коло Грица, бо был певный, же тото остатне пояснение, яке он мог придумати, Грицьо порозуміє.

о. Катехит: Слухай, Грицю! Ты бідный хлопец, ты не машь ниякых грошей коло себе, и ты то добрі знашь, же не машь. Но як бы ты сягнул до свойой кишені и там нашол цілу двадцетку, што бы ты на то подумал?

Гриц: Я бы нич не подумал, отче Катехит. Я бы зараз зрозуміл, же мам на собі няньовы порткы.


БОЯГУЗЫ

СУДЬЯ до оскарженого злодія: Значит, вы нияк не хочете признатися, же сте окрали тых людей. Што веце мате повісти?

ЗЛОДІЙ: Ясный судьо, я не лем невинный, но я страшно ображеный, же тоты двоє боягузы, котры боялися с под перины голову выставити, як я был в их домі, а теперь потрафят так широко против мене гамбу отверяти.


НЕЗВЫЧАЙНЫЙ

ВАСИЛЬ: Ваньо Подстрікненый незвычайный человік, його рідко где мож встрітити.

ПЕТРО: Або я не знам. Уж рок тому, як пожичил от мене десятку и от того часу ище-м го це виділ.


ПЕРЕД СУДОМ

СУДЬЯ: Оскарженый не принаєся до крадежы, а єсть доказ, бо єсть двох свідков, што виділи.

ЗЛОДІЙ: Я вам, пане судья, приведу не двох, а сто свідков, котры не виділи.


[BACK]