Лемковскы Народны Співанки
Оженил єм ся
Под Горлицями,
Бо там мі дівчатко
Приобіцяли.

Ладного роду.
Дробного ходу,
Не хтіла робити —
Вмерла с голоду.



Ой мамичко, мамцьо,
Хочу ся женити,
Бо без жены біда
На том світі жити.

Ой біда, біда,
И то не маленька,
Лем зато ся женю,
Жебы была женка.

Жебы была жена
И добра господыня,
Жебы мя любила,
Як газду газдыня.

Жебы добрі істи
Чловеку зварила,
Кошелю выпрала —
Корову здоіла.

Жебы не ходила,
Як парадна дівка,
Лем жебы смотріла,
Як иде газдівка.

Жебы вчас вставала
Долго не лежала,
И до всходу солнця
Загін окопала.

И жебы ся зо мном
Нигда не сварила,
С кумом и сусідом —
В доброй згоді жила.

Ой жебы я нашол
Таку сой дівчину,
Мал бы-м добру жену
И добру газдыню.

Але ся не нашла,
Жебы глупа была,
Жебы за планника
Замуж підти хтіла.

Таку-м си не набыл,
Ани не набуду,
И певно до смерти
Паробчити буду.



Не буду ся женил,
Лем буду так ходил,
Буду стары вдовы
На баламут зводил.

Не орю, не сію,
Само ся мі родит.
Мам я фраиречку —
Сама за мном ходит.

Не я ходжу за ньом,
Але она за мном,
Як тота увечка
За зеленом травом.

Зелене, зелене,
Што найзеленійше,
Любит мене дівча,
Што найпараднійше.

Зелене-м посіял,
Зелене мі зышло,
Яке-м дівча любил,
Таке за мня пішло.

Уж єм ся оженил,
Уж буду свою мал,
Уж я вас дівчата
Не буду любувал.



ВЕРШЫ ПЕТРА ЦИРКЫ

СОХРАНИ НАС, ГОСПОДИ...

От повітря, глада, огня,
А и от злой жены,
Як сохранит нас Господь —
Будеме спасены.

Може дакто мі ту повіст,
Што-м войну оминул,
Я не минул, она єст ту,
Лем я не вспомянул.

Война была, а єсть,
И стара и нова,
Як зла жена єсть в хижи —
Война все готова.

В Америці добри жити,
Як має роботу,
А найбільше веселости
Маме у субботу.

Достанеме получку,
Што нагарували,
За годину, або дві,
Вшитко зме роздали.

По роботі змученый,
Хотіл бы спочити,
Жена иде бинго грати,
А хдоп бавит діти.

А як діти подроснут,
“Рак-енд-ролл ” танцуют,
А стары “ол фешен”
Лем ся посміхуют.

Тепер дівкы ся приберут
Як бы онучами,
На музыку разом идут
Вшиткы с обручами.

Колиси я был женатый,
Мал жену и діти,
Жена пішла на “бинго”
А діти по світі.

Бо-м не хотіл для жены,
Другу скрипку грати,
Не дал шею до ярма,
Штобы мнов орати.

А тепер я собі сам,
Як сокол у полю,
И голова мі чиста,
И душа в спокою.

(А то всьо до мене ся тычит)



ГАЗДА ГНАТ

Жил на селі газда Гнат,
Рад был дякувати,
Ходити по хижах —
Псалтыря читати:

Лем єден недобрый
Гнат все звычай мал,
Где гребена, там и псалтырь
На полицу клал.

В єден вечер пришол к ньому
Газда и кум Василь,
Жебы пришол и до нього
Отчитати псалтырь.

Добре, добре, куме Василь,
Я там ку вам выйду,
Лем примеркне, то с псалтырьом
Я там до вас прийду.

Але Гнат о том призабыл,
О чом обіцялся,
А як сой пригадал,
Тай барз спонаглялся.

Вхопил гребена под паху
Он вмісто псалтыря,
Летит горі селом
До кума Василя.

По дорозі он встрітил
Свою милу сваху,
— А вы што запхали,
Сват, под свою паху?

О, идете до когоси
Вовну почухрати?
— Та где вовну, — гварит Гнат,—
Псалтыря читати...

— Што?! Псалтырь с гребенами
Идете читати?
И стала ся зо свата Гната
Голосно сміяти.

Гнат был дуже гоноровый
И барз завстыдался,
Што псалтырь читати больше
Не обіцувался.



ПРОЗА

Тот, што знає, то што знає,
Покаже и тобі,
Тот, што знає, а не повіст,
Тот мудрый сам собі.

Тот, што знає, того што не зна,
Научит доброго,
Тот, што удає, же всьо знає —
Дурак — варуй же ся його!




[BACK]