Село Вороблик — Стефан Вархоляк
ИСТОРИЧНЫ ДОКАЗЫ СЕЛА ВОРОБЛИКА,
САНОЦКОГО ПОВІТА, НА ЛЕМКОВИНІ

По Києвской літописи, ище в войні меже Изъяславом Києвскым и Перемышльскым князьом Владимиром, запрошены через Из’яслава мадяры с Гейдом во Главі вступили в Галичину, через Дуклю и Санок заняли Перемышль. Сел Воробликов тогды ище не было, были там лем великы лісы, переважно буковы, дубовы, грабовы и ольховы. Ище теперь люде памятают такы назвы хотаров як “Дубина”, “Грабина”, “Ольшина” “Райчи” и т.д. Граница тогды меже Польшом и Русьом ишла аж коло Санча.

За часов Ярослава Осмомысла Галицкого, граница уж шла по Сану и Бугу. Род Ярослава вымер в ХІІІ столітню. По том Галичыном начал владіти князь Роман Мстиславович. Идучи дорогом от Перемышля через Санок и Дуклю, Роман заложыл “Романов”, теперішный Рыманов.


VoroblikChurch
Лемковска церковь в Вороблику Королевском

Сам Вороблик заснувал сын Романа Данило, при перемарші княжых дружин на Дуклю и Угорщину. Войска Данила росположылися в Вороблицкых долинах и лісах, где полювали на звіря, на поживу для своих войск. Они розтаборовалися попри ріку, што плыне от Дукли, через Рымаков и Воробликом доплыват до Выслока, а потом до Сану. От того часу річку назвали Табором.

Были то часы сильной князевской Руси. Але с бігом часу, Києвска и Галицка Руси почали подупадати. Частина дружынников с женами и дітьми осталися жити меже горами. Фелівка и Ромчатка фамилии построили оселю Вырубище. Потом дальше Торговці, сегодня Торговиска и ище якых пару назв. Тоты всі хотары злучилися в єдно селище, але не могли придумати назвы оселі. Началися сварні и споры, котры лагодил, як мог сельский поп. Религия была православна.

VoroblikChurch2
Вступна часть Успенской церкви
в Вороблику Королевском,
на Лемковині.

Спор о назву нич доброго не ворожыл, гдекотры оселенці почали опускати оселю. Поп скликал осельску раду старшын на громадску площу при церкви и наново почалися сваркы над назвом оселі. Тогды священник приказал поклячати и молитися до Бога о єдность и порозумінья. И ту сталося “чудо”. Налетіла огромна стая птиц — вороблів и посідали кругом церковной площы на деревах. Поп тогды одозвался до молящыхся и сказал, же сам Бог наслал стадо вороблів, и што то єсть знак Божий. И селяне згодно рішили назвати свою оселю “Вороблик”. Тота назва села осталася до нашых времен, лем с додатком “Королевский” и “Шляхоцкий”. Чом?

Не минуло и сто літ с того часу, як вся Лемковщина подпала под Владіние Польшы. В паньской Польші начали лагодити унию с Римом, и заводити греко-католицтво. Село Вороблик не примушано до принятия унии с Римом, але лем тым часом. Аж коли селище князя “Вороблик” перешло до короля польского, в имени котрого владіли його ставленникы-шолтысы, началося переслідувание православных христиан. Треба было подтверджынья от короля, як кто хотіл быти священником. От тут на руках моих суть официальны документы ив оригинала на паперусі.

“Sigismundus III us Dei Pratia Rex Polonier. L Mgr. P. Dux Lithuania, Rusifce, Prusifce, Podolice, Mazonice, Vardalormung Rex-S.”

В польском языку то означає тото:


Dajemy do wiadomości niniejszą literą naszą razem wszystkim i każdemu z osobna, komu o tym wiedzieć należy, że my złaskamości i miłości i miłosierdzia Królewskiego chcąc ażeby chwala Boska co raz większa i większa z dusz ludskich zbawieniem rosła, zacnie urodzonych Philipa i Jana Kapłanów Popowstwa we wsi naszej Wróblik nazwanej do Starostwa Sanockiego należącej przy używaniu pomienionego Popowstwa i spokojnej profesji stać, zachowywać uwecznemi czasy i wiecznemi czasy przy Сегкѵі Sw. zostawić umyśliliśmy jej rzetelnie przez ninijsze pisanie nasze zachowujemy i zostawiamy ze wszystkiemi funduszami, polami, rzekami, pastwiskami, stawami, sadzowkami, młynami, karczmami, browarami, z lasami, procentami, dziesięcinami u poddanych naszych Russkiej Religii i ze wszystkiemi jakiekolwiek być mogły i mogą awencijami, prowentami do pomienionego Popowstwa, zdawna należącemi wiedle przynależności jednego każdego z nich do ostatniego onych samych i ich suksesorów życia terminu na kapłańskiej fundacji zostających. Przyobiecujemy nadto iz pomienionych Kapłanów od pomienionego Popowstwa — nigdy a nigdy nie oddalimy ani adłączymy ale zawsze całe nienaruszone prawo przy wolności cerkiewnej zachowujemy i zachowamy, to same w starostwie nasi i onych Dzierżawy zachować powinni będą. Prawami naszymi Królewskiemi i całej Rzeczypospolitej stwierdzamy.

Incujnes fiden Gremy. Noster subscrimus — Sigilumg nostrum apponi consignarie jufsimus.

Datt. Crakowice die 2-А 9 bies Anno Domini 1608

Regnom Nostro Plans XXI Sałtis ѵего XX Anno.

Sigismundus Rex Polonico

“Locus Zigelli”.


Тилько говорит тот историчный документ, котрый на вічны вікы гарантує нам лемкам права религии и права принадлежности и права собственности.

Сегодня, як бы хотіл тот документ помістити в польской печати, то они не помістят. Никотра польска газета на то не отважыла бы ся.

Вороблик до тых часов был лем єден и віра до 1608 была православна. Тых то трьох братов православных попов король Зыгмунд Ваза ІІІ особисто затвердил на “Вороблик”.

Тоже оповідал Андрей А. Ланда, теперь покойный, тот, што, помагал Ильи Петровичу Драган: співати псальмы в крылосі, же унию в Воробликах “приняли”? аж в 1760 году. А слова “и всіх вас православных христиан” голосили в церкви аж до 1918 року. Тото памятают и молодшы люде, як то было заборонено полипном Пильсудского. Протесты парохиан и цілого лемковского народа нич не помогли.

Король Владыслав ІѴ отділил половину Вороблика восточйого от своих владіний и надал тоту половину заслуженому шляхтичови пану Зажеринскому в подарок. При королевском маєтку лишылася западна часть Вороблика. И так стали два Воробликы “Королевский” и “Шляхоцкий”.


VoroWideView
Общий вид горішнього Вороблйка Королевского, на Лемковині.
Центральна часть виду, то так звана Фелівка,

А теперь по новой истории Галицкой Руси и Лемковщины.

Як знаме вшиткы, же послі роспаду Польшы, Галичына подпала под власть Австрийскых Императоров. То было в 1772 году. Житья на Лемковской и Галицкой Руси почало принимати иншы формы. Послі знесения паньщизны в 1848 року, Воробликы начали пробуждатися от 500-літного сна.

И так. В 1848 году поп Виктор Саламон заложил першу школу в сельском шпихлірі за церквом и почали учыти славянской азбукы и письма для дьяков, а в 1852 построили сельску школу деревяну, где учытелювал с початку Иван Кадльобец, а потом Яцко Костельник из Зындрановы.

Деревина церковь, што в Вороблику Щляхоцком была построєна князьом Данилом Галицкым, а в Вороблику Королевском сами оселяне построили собі церковь при королю Августі ІѴ. А в 1888 году громада построила нову муровану пять колоннову церковь и колокольню коштом 40 тысяч гульденов. Желізна дорога от Кракова через Ясло, Кросно, Санок, Самбор, Львов, котра ишла через Вороблицкы посілости построєна была в 1880-1887 годах. В 1911 року построєно читалню Общества им. Мих. Качковского, котра сегодня стоит в руинах, а стояла она аж 20 тысяч австрийскых корон.

Крест вытесаный из синього каменя, котрый ище стоит до сих пор, был построєный в память знесения панщины 1848 года. Але бронзова надпись, на котрой было вырыто нашыми предками так:


В вѣчную память будущим поколѣніям

По поводу снесенія панщины 1848 г.

Воробличане 1848


Тота таблица вырвана аж теперь около 1958 року польскыма осадниками-шовинистами.

Так закончило своє существование село Данила Галицкого, котре стояло под всіми взглядами на першом місци Лемковщины. В селі была 4 классова школа, коштом 40 тысяч корон австрийскых, пять-купольна мурована церковь, читальня им. М. Качковского, пожарна дружина, с перворядным еквипунком для гашения пожаров, войскова станция огров, три склепы и лем єдна корчма.

Того всього днеска нема.


Стефан Павлович Вархоляк



[BACK]