Нешколувана — 'Стара Бабка'
Як я была мала, школу отворили,
И дакотры діти навет в нью ходили.
Мене не пустила на науку мама,
Бо она не могла всьо зробити сама.

Мені треба было и діти бавити,
Но и птицу и худобу мусіла-м кормити.
При тім треба знати, што гварили люде:
“На што ты єй в школу шлеш — попадьом не буде”.

Ни не буде по покоях книжечкы читати,
Єй не будут кухарочкы в ручкы цілувати.
Она мусит працувати и газдыньом быти,
А для того не потрібно до школы ходити.

Смотте, ксьенжы діти в школу идут и книжкы читают,
Але ся их дашто звідай, та што они знают.
Плуг до рукы не зна взяти, ни косов косити,
Ни, як дакто в селі хворий —
Псалтырь отворити.

При выгляді вічно сідит и штоси думіє,
Повіч йому дашто мудре, він ся с тя высміе.
Ни на кони він ся незна без сідла, носити,
Він іст в пості курятину, він не зна постити.

До ліса ся боит идти — він бере фузию,
И пса на мотузку веде, як на комедию.
При войску єднорочняком, служил цисарьови,
Таку он отдасть заслугу святому Богови. . .

А газдыньов я не была, бо землі-м не мала,
Послали мя в Америку, жебы-м зарабляла.
Теперь бы-м хотіла “Карпатску Русь” мати,
Але што-ж мі по ній, кедь не знам читати.

Ани муж газеты нема, што с ньом буде робил,
Ани він читати не зна, — до школы не ходил.
“Русь Карпатску” сусід має, дашто нам повідат,
Йому ліпше жити, он школу посідат.

А я уж старенька, мушу так дожити,
Я все лем мусіла дакому служити.


Стара Бабка,
Шелтон, Конн.



[BACK]