(Чудны суть діла людей твоих, Господи)

Роботникы в ділом світі
Тяжко робят в зимі, в літі,
Дуже робят, мало мают,
Лем богачов вспомагают.

Ставят домы, чудны хаты,
Што аж ся чудуют святы,
Што роботник силу має,
Дом в их небо заглядає.

Збудували всі дорогы,
По них ходят бідных ногы,
И машины ідут сами,
Всьо то сбудуване нами,

У фабриках нову сборю,
До убивства брата в бою,
Уж убито миллионы,
Страта маркы и короны,

Ховат отец, мати діти,
Не мают их где подіти,
Шануй, сыну, маму, тата,
Буде война, убьєш брата,

Будуєме святы храмы,
Ту приходят бідны дамы,
И богата часом вступит,
От гонору свічку купит.

Придут люде, поклон дают,
И офіру приношают,
За офіру той ся молит —
Нема бритвы, а всіх голит.

Нема бритвы, ани воды,
Голит чела и бороды,
Роботнику, пробудися,
И на вірах не грызися.

Програл Фриц и с Кайзером,
Теперь пишут в небі пером,
Пишут мапу на поросі,
И глядают страту в носі.

Назар Клапач,
Нью Йорк, Н. Й.