На Горі Ратунді — Георгий Иштван
Там на горі, на Ратунді,
Чуд-природа аж и в грудни,
Ліс зеленый, всьо зелене —
Мягкым мохом застелене.

Мы там жили уж дост давно,
И не жилося нам планно,
Робили зме все с охотом
И зме мали дост на потом.

В той Ратунді красны лісы.
Наспівали ся в них косы,
Косы, дрозды, вся пташина
И не єдна лыж дівчина.

Як даколи заспівали,
Бо добры голосы мали,
Дівчата с конця вышнього
Озвалися им з нижнього

Хлопці співу, як почули
Враз до купы ся згорнули,
И як они заспівали
Аж ся вшиткы дивували.

Дивували и хвалили,
Вшыткы ради співу были,
Лісы ся им озывали —
По Ратунді розлігали.

Памятаме, як то было:
Всьо ся вспільно веселило,
Люде пташків, пташкы людей
Никто того не забуде.

Георгий Иштван
Стамфорд, Конн.



[BACK]