На Лемковині — Назарий Клапач
В нашых сторонах на лемках полю,
Люде попали в чужу неволю,
На Лемковині людей не видно,
Лем осадникы, их стопы слідно.
В нашых сторонах всьо ся змінило,
Не можеш зайти до села сміло.
Кто зайде в село, го арештуют,
Милицианты в кайданы куют.
И засылают на всхід, на захід,
Такий лем остал для лемков выхід.

В нашых сторонах не чути співы,
Остали слезы, смуток и гнівы,
По нашых хатах лем вітры дуют,
А кривды лемков чужых радуют.
Не тіш ся, враже, с нашой недолі,
Сам можеш впасти в чужы неволі,
“Кривда не гріе”, — ты мусиш знати,
Ты там утечеш из нашой хаты.
Боже єдиный, дай вытримати,
Верний нам землю и нашы хаты.

В нашых сторонах літают крукы,
Наш народ терпит великы мукы,
Народ побожный, доброй повагы,
Чужый не звертат на то увагы.
Пропала в горах прадідна віра,
Про нас то не єсть нияка міра,
Ту не маш поля, ту не маш права,
Ту приказує Пилат, Варава.
Як долго буде світ світом стати,
Лемкы ся будут свого тримати.

В нашых святинях неє отправы,
Ани на селах неє забавы,
Школы замкнены никто не учит,
Наш край любимый недоля мучит.
Хоц звізды світят, падают росы,
Никто не клепле, не острит косы,
И на звоницях затихли звоны
И всьо затихло, як похороны,
Люде ся боят пісню співати —
Помилуй же нас, Пречиста Мати.


Назарий Клапач,
Лемка из Нью Йорка



[BACK]