Дід с Востока — И. Креницкий
Иде дід с востока всіх людей єднати,
А с западу всі собакы
Зачали брехати.
Ой иде он дорогою,
Помалы ступає.
Всі собакы на не брешут,
Он на то не дбає.
Бо он вельке кульбачиско
В руці си тримає,
Як собака близко скаче,
Он ся обганяє.
Ид с села тай на село,
Люде го витают,
Тилько тоты собачиска
На него въідают.
И зайшол он аж до Карпат,
А и за Карпаты:
“Проснийтеся, мои братья,
Вже пора вставати!
Солнце зыйшло от востока,
Землю освічає,
Єднайтеся бідны люде,
Бо вже час настає.
Проженьте вы панов вашых
Из родного краю,
Нехай идут за границу
До панского раю.”
Повтікали аж за воду
И страшно гавкают,
Же в народных республиках
Люде пропадают.
Вы брехуны, собі брешьте,
Народ нич не дбає, —
Он в народных республиках
Лучшу долю має.
Вже не піде за границу
За хлібом шукати,
Бо в народных республиках
Буде го дост мати.

И. Креницкий,
Гартфорд, Конн.



[BACK]