Жаль за Родным Селом — Назар Клепач
Село моє, рідне село,
Рікы и потокы,
Проживаю на чужині
Сумно долгы рокы.

Все приходят мі на думку
Долины и горы,
Ладны лісы, та ялиці,
Букы и яворы.

Там красива є церковця,
Липом обсаджена,
Коло ней є ладный паркан
И ружа червена.

Через село тече річка,
Чиста є в ней вода,
В селі хлопці и дівчата.
Як в літі ягода.

Через село є гостинец,
Цисарска дорога,
Иде пані там богата
И жена убога.

Коло каждой хижы садок
И с ведром керниця,
Най ся напье подорожный,
Хлоп ци молодиця.

Село там на Лемковщині,
В Горлицком повіті.
Кто перейшол, то полюбил
Як в зимі, так в літі.

Нашы поблизкы сусіде,
Вапенне, Розділя,
Запрашали єдны другых
На гучны весіля.

Зъіхалися до Боднаркы
Ружной кляссы люде.
Танцували цілый тыждень.
Никто не забуде.

Зъіхалися и знакомы,
Кумы та и свахы,
Каждый бере танечницу,
Тримат по-під пахы.

Были такы танечникы,
Што ставили грошы:
Не выйдеме с танцу тыждень,
Хоц будеме босы.

Коли же мы почуєме
Веселу новину,
Коли же мы увидиме
Рідну Лемковщину?

Назар Клепач,
Нью Йорк, Н. Й.



[BACK]