>И Меж Людьми Так Быває
— Та што тут чекати,
Мост мусиме мати, —
Лев повідат до громады.
— Лем най каждый так без звады
Свою думку тут выскаже,
И уж справа ся розвяже.

Слон найперше бере слово:
“Слава и честь вам, голово,
Же громаду вы скликали,
Абы дружно всі рішали.
Но мост треба тяжкий мати,
Легкий шкода будувати.
За то така думка слона,
Же будуйме из бетона,
Бо и мою власну вагу
Треба взяти под увагу.”

Но тут зайчик протестує,
Же то дуже барз коштує.
Чого лізти до росходу,
Ліпше буде через воду
Дошку легку положити
И так по ней всім ходити.
Теперь лишка выскочила,
Всім ся гарно поклонила,
Хвалит слона и зайчика,
Же их мудрость єсть велика.
Же их можна погодити,
Лем так треба тут рішити,
Што мост легкий поставиме.
Но дошками го скріпиме.

И так слово заберали,
Справу долго обсуждали,
Врешті осел тыж поднялся,
До громады так озвался:
“Я не вижу у вас ладу,
Лем порожню, дурну зваду,
Бо головно треба знати,
Який мост хочеме мати:
Ци поперек будуєме,
Ци вздовж рікы обернеме?”

Тут прервалась дальша рада
И розышлась вся громада.
“Больван, дурак!” — всі кричали
И с митингу удирали.

И меж людьми так быває,
Што с митинга всьо втікає,
Коли таке просте теля
Начне грати мудрагеля
И так справу розберає,
Што вздовж рікы мост ставляє.


[BACK]