Чудный Сон — Т. Дутканич
“Не зганяй мя, мій миленький,
Дай мі довше спати,
Бо ся мі так красні сниє,
Аж трудно поняти.

Так ся мі приснило,
Же я ся купала,
У чистенькій воді,
Як рыбка, плавала.

Літна вода тепла,
Сонечком огріта,
Свіжа и приємна,
Як арома цвіта.

Соловей у гаю,
Воронок в воздусі
Весело співают,
Аж миленько душі.

Звіздочкы на небі
На місяц кліпкают,
“Он нас щиро любит,”
Так собі думают.

Фиялкы, конопкы
Синьо росцвитают
И зимненьком росом
Себе обмывают.

А вітрик тихенький
Зачинає дути,
Шепче мі надію
И не даст заснути.”

“Вставай, моє лялько,
Перестань дримати —
Бо підеме в поле
Грибочкы зберати.”

“Ой мій милый, любцю,
Який ты завзятый,
Чом же ты мі не дашь
Кус довше поспати?

Ой Боже, мій Боже,
Який ты завзятый,
Як мі не дашь спокий,
Буду ся гнівати.”


Т. Дутканич,
Чикаго, Илл.



[BACK]