У Лоєра — Юрко Зубаль, Yurko Zubal
До лоєра пришла жінка,
Тай стала благати:
“Поможте мі, пане добрый,
С мужом розвод взяти.”
Лоєр каже, “Дайте факты,
С якого поводу,
И на якой то подставі
Хочете розводу.
До розводу треба, знате,
Подати причину: —
Може муж ваш запиваєсь,
Бье вас и дітину?”
Жінка каже: “Я причины
Не дам, бо не маю,
Але зато сто доляри
Вам тут предлагаю.
А вы прецін на то лоєр,
Робте як потребно,
О причину не пытайте,
Повім тилько єдно,
Же мужа не мам я рада,
Я його не люблю,
Бо от него вижу гардшых,
То я их голублю.”
“Чи не бье муж?” пытаєте,
“Га, яка ту сила,
Та як бы он мене вдарил,
Я бы го здусила.
Мои муж мусит все до чиста
Собі поробити,
Ище уважно, штоб мене
Чым не образити.
И лонч собі сам рыхтує,
Бо я бы не встала,
Боже, я собі и днеска
До полудня спала.
А як приде муж з роботы,
То иде до штору
Што купити на вечерю,
Хоц му не говорю.
По вечери, як звычайно,
Он начинья мыє,
Аж мі смішно часом стає,
Як он стогне, пріє.
Дальше я намочу рексы,
То он иде прати,
А я собі до театру,
Ци на лужко спати.
А як пейду в шапі возме,
То он о том знає,
Як отворил бы копертку,
Што його чекає.
Тож навчился цілу пейду
Красно мі давати,
За то може часом никля
На табак достати.
А в додатку мусит мене
В руку цілувати,
А як бы не хотіл, може
По зубах достати...”
Лоєр дальше не вытримал,
Крикнул дико як звірь з ліса:
“Идий, бабо, идий отталь
До чорта, до біса!”

Юрко Зубаль.

[BACK]