На Чужині — 'Липівчанка'
Тяжко пташкам молоденькым
Гніздо покидати,
Але мусят вылітати
Поживы шукати.
Тяжко было и нам, братья,
Рідный край лишати,
Ліпшой долі и хлібонька
В чужині глядати.
Долгы рокы наш край рідный
Мучился в неволі,
А мы за морем глядали
Ліпшой собі долі.
Тяжко было и родичам
Дітей выховати,
А як выросли, от себе
В чужину пускати.
Я николи не забуду,
Як я выізжала,
Моя мама зо слезами
Мене обнимала.
И не одна наша мати
Слезы проливала,
Коли свои рідны діти
С краю выправляла.
Але нашы отцы, діды
Все надію мали,
От Востока вызволенья
Долго ожидали.
И сполнилось их желанье,
Пришла нова доля,
И обтерла мати слезы,
Пропала неволя.
Солнце ясно засвітило
И в нашы Карпаты,
Уж не будут нашых братов
В оковах тримати.
Пришли там совітскы люде
И руку нам дали,
И ворога проклятого
Навікы прогнали.
Народ бідный там зажиє,
Як одна родина,
Завитала и в Карпаты
Счастлива година.
Краю рідный, село рідне,
Тяжко вас забути,
Жичу собі ище до вас
Даколи вернути.

Липівчанка,
Монтреал, Кве.
Август 1945.



[BACK]