ШТО Я ЛЮБЛЮ



Ой люблю я по лемковскы все бесідувати. — Тай люблю я лемковскы співанкы співати. — Ище люблю слухати мамину историю — як там в краю нашы лемкы, нашы братя жыют: — Як они там ідят хліб чорный, — та хоцбы зо жыта, але хлібец овсяный, тай ніт го до сыта. — В зимі берут бандуркы с коморы, а овес с сусіка — и все ся озерают, ци старчыт до літа. . . И през зиму нашы лемкы якоси бідуют — а як придут предновинкы, то барз голодуют. — А хоц купит ліпший газда дас мірку фасолі, — але бідный нема зашто ани жминку соли. . . — Мамы діти высылают в лісы на ягоды — але с того дуже мало для бідных выгоды. . . — Діти ногы покалічат по лісу ходючы. . . Идут они з дому босы, бо ніт што обути. . .

А мы ту в Америці обуты-убраты — але зато мы не знаме мам пошанувати:

— Зроб-ле дашто ту у гавзі, або ид до штору — так нас просят нашы мамы:

А мы им отповідаме:

— Идте собі сами!

Мария Милян.
Maria Milian, Miljan

[BACK]