ДАРЪ СВ. НИКОЛАЮ.
На нашой Лемковинѣ
Естъ звичай дуже старый, Што на св. Николая Несутъ въ церковъ дары.
Несутъ люде хлѣбецъ святый,
Естъ то звычай поганскійНесутъ и прядило, Несутъ птицю домашнюю Несутъ и кадило. Знаютъ о томъ люде, Же нашъ святый угодникъ Ѣлъ того не буде!
Тотъ звычай повинни бы
Не зато я тое пишу,Давно скасувати, Бо темноту невѣжество Не можъ похваляти. Штобъ не жертвувати Но жертву можно Въ другій способъ дати.
Можно свѣчку поставити
А то неразъ бываеМожно лепту дати И у серцю своимъ щыро Святого благати, Цѣла комедія Якъ тымъ даромъ дѣлится Церковна ”братія“. . .
Частку берутъ церковникы
И што тамъ зъ хлѣбомъ роблятъЧастку засъ дякови А решту на ”клебанію Нашому попови. . . Ци Вы о тымъ знате? Дакусъ лѣпшый для людей Решту для пацяте. . .
Въ однымъ селѣ на праздникъ
По службѣ почавъ священникъТого угодника, Было въ церквѣ хлѣба Купа превелика. Акафистъ правити: ”Радуйся святый Николаю!“ Почавъ голосити. . . .
А въ притворѣ тамъ стоявъ
Бо велика купа хлѣба,Прихожанъ Василій: ”Ой радуйся“ сой потѣгатъ — Отче Теофилій. . . Буде што носити, Будешь мати цѣле лѣто Чѣмъ челядъ дусити“. . .
Гриць Смеречокъ.
|